Відмінності між версіями «Кужілець»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(→‎Джерела та література)
 
(не показано 10 проміжних версій цього учасника)
Рядок 4: Рядок 4:
 
==Сучасні словники==
 
==Сучасні словники==
 
Тлумачення слова у сучасних словниках
 
Тлумачення слова у сучасних словниках
−
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Куделя.
+
===[http://sum.in.ua/s/bdzhilka Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]===
−
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Мичка.
+
 
−
Кужі́ль і ку́жіль[1], куде́ля[2], куде́лиця[3] (від праслов. *kǫdělь), іноді ми́чка[4], пові́смо[5] — сировина для прядіння. Може являти собою очищене від костриці і вичісане волокно льону чи конопель або розчісану вовну.
+
'''Кужі́ль''' і ку́жіль[1], куде́ля[2], куде́лиця[3] (від праслов. *kǫdělь), іноді ми́чка[4], пові́смо[5] — сировина для прядіння. Може являти собою очищене від костриці і вичісане волокно льону чи конопель або розчісану вовну.
 
Слово «кужіль» може бути як жіночого (кужі́ль, род. відм. куже́лі), так і чоловічого роду (ку́жіль, род. відм. ку́желя)[1].
 
Слово «кужіль» може бути як жіночого (кужі́ль, род. відм. куже́лі), так і чоловічого роду (ку́жіль, род. відм. ку́желя)[1].
  
−
Академічний тлумачний словник (1970-1980)
+
'''КУ́ЖІЛЬ''', желя, чол., КУЖІ́ЛЬ, желі, жін.  
−
КУ́ЖІЛЬ, желя, чол., КУЖІ́ЛЬ, желі, жін.  
+
1. '''Прядиво або вовна, намотані на кужівку.''' Ой піду я за ворота білу кужіль прясти, Там мій милий, чорнобривий жене воли пасти (Павло Чубинський, V, 1874, 76); А в зимі, то мами прядуть кужіль та й співають свої дівоцькі співанки (Василь Стефаник, I, 1949, 99); Порожньою бічною вуличкою пробігли дівчата з пухнастими кужелями (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 129);  * Образно. Кужелі золотавого пилу Піднімав суховій на соші [шосе]... (Терень Масенко, Степ, 1938, 53).  
−
1. Прядиво або вовна, намотані на кужівку. Ой піду я за ворота білу кужіль прясти, Там мій милий, чорнобривий жене воли пасти (Павло Чубинський, V, 1874, 76); А в зимі, то мами прядуть кужіль та й співають свої дівоцькі співанки (Василь Стефаник, I, 1949, 99); Порожньою бічною вуличкою пробігли дівчата з пухнастими кужелями (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 129);  * Образно. Кужелі золотавого пилу Піднімав суховій на соші [шосе]... (Терень Масенко, Степ, 1938, 53).  
+
 
2. рідко. Те саме, що кужівка, кужілка. А мати Сидить на призьбі коло хати Та вовну з кужеля пряде (Тарас Шевченко, II, 1953, 316).
 
2. рідко. Те саме, що кужівка, кужілка. А мати Сидить на призьбі коло хати Та вовну з кужеля пряде (Тарас Шевченко, II, 1953, 316).
−
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 386.
+
'''Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 386.'''
−
Коментарі (0)
+
−
КУЖІ́ЛЬ див. ку́жіль.
+
−
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 386.
+
  
−
1. Прядиво або вовна, намотані на кужівку. Ой піду я за ворота білу кужіль прясти, Там мій милий, чорнобривий жене воли пасти (Павло Чубинський, V, 1874, 76); А в зимі, то мами прядуть кужіль та й співають свої дівоцькі співанки (Василь Стефаник, I, 1949, 99); Порожньою бічною вуличкою пробігли дівчата з пухнастими кужелями (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 129);  * Образно. Кужелі золотавого пилу Піднімав суховій на соші [шосе]... (Терень Масенко, Степ, 1938, 53).
+
'''Кужіль''', ля, м. и кужіль, желі, ж. Чесанный день, приготовленный для пряденія. Кужіль м’якого льону на жердці. МВ. (О. 1862. III. 57). Дали кужелю прясти. ЗОЮР. II. 23. Ой піду я за ворота білу кужіль прясти. Чуб. V. 76. Дим кужілем. Дымъ клубами. Желех.
−
2. рідко. Те саме, що кужівка, кужілка. А мати Сидить на призьбі коло хати Та вовну з кужеля пряде (Тарас Шевченко, II, 1953, 316).
+
−
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 386.
+
−
Коментарі (0)
+
−
КУЖІ́ЛЬ див. ку́жіль.
+
−
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 386.
+
−
 
+
−
Кужіль, ля, м. и кужіль, желі, ж. Чесанный день, приготовленный для пряденія. Кужіль м’якого льону на жердці. МВ. (О. 1862. III. 57). Дали кужелю прясти. ЗОЮР. II. 23. Ой піду я за ворота білу кужіль прясти. Чуб. V. 76. Дим кужілем. Дымъ клубами. Желех.
+
 
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 320.
 
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 320.
  
 
кужіль «прядиво, або вовна, намо• тані на кужівку; кужівка; вихор, клуб (пилу); [худа людина Я]», [кужелаJ «веретено» ВеУг, кужелИна «кужіль» СУМ, Г, кужелиця «те.», [кужель] <
 
кужіль «прядиво, або вовна, намо• тані на кужівку; кужівка; вихор, клуб (пилу); [худа людина Я]», [кужелаJ «веретено» ВеУг, кужелИна «кужіль» СУМ, Г, кужелиця «те.», [кужель] <
  
−
Словник синонімів
+
'''Словник синонімів'''
−
КУЖІ́ВКА[КУЖІ́ЛКА] (кілок, на який намотують прядиво, вовну), КУ́ЖІЛЬ[КУЖІ́ЛЬ], КУЖЕ́ЛИНАрозм.,КУЖЕ́ЛИЦЯрозм., КРУЖІ́ВКАдіал.Буде мати бити щіткою, гребінкою і веретеном, кужівкою (Словник Б. Грінченка); Гелена сидить на низькому різьбленому стільці і пряде пурпурну вовну на золотій кужілці (Леся Українка).
+
  
−
КУ́ЖІЛЬч. (прядиво або вовна, намотані на кужівку), КУЖІ́ЛЬж., КУДЕ́ЛЯ, КУДЕ́ЛИЦЯ, КУЖЕ́ЛИНАрозм.,КУЖЕ́ЛИЦЯрозм.На припічку мати пряде кужіль (М. Стельмах); Як погнала бабусенька куріпочку пасти, Сама сіла під тиночком куделицю прясти (пісня).
+
'''КУЖІ́ВКА'''[КУЖІ́ЛКА] (кілок, на який намотують прядиво, вовну), КУ́ЖІЛЬ[КУЖІ́ЛЬ], КУЖЕ́ЛИНАрозм.,КУЖЕ́ЛИЦЯрозм., КРУЖІ́ВКАдіал.Буде мати бити щіткою, гребінкою і веретеном, кужівкою (Словник Б. Грінченка); Гелена сидить на низькому різьбленому стільці і пряде пурпурну вовну на золотій кужілці (Леся Українка).
 +
 
 +
'''КУ́ЖІЛЬч.''' (прядиво або вовна, намотані на кужівку), КУЖІ́ЛЬж., КУДЕ́ЛЯ, КУДЕ́ЛИЦЯ, КУЖЕ́ЛИНАрозм.,КУЖЕ́ЛИЦЯрозм.На припічку мати пряде кужіль (М. Стельмах); Як погнала бабусенька куріпочку пасти, Сама сіла під тиночком куделицю прясти (пісня).
 +
 
 +
Отримання[ред. | ред. код]
 +
Лляний і конопляний кужіль отримують переробленням трести на волокно на тіпальних машинах з подальшимчесанням — очищенням волокон від відходів (суміші переплутаних волокон і костриці).
 +
Для отримання вовняної кужелі зістрижену овечу вовну промивають і розчісують, щоб відділити довгі волокна від коротких висічок. Після короткі волокна чешуть і розпушують[6].
 +
Залежно від якості початкової сировини кужіль підрозділяють на перший, другий і третій ґатунки[7].
 +
 
 +
У традиційному господарстві[ред. | ред. код
 +
 
 +
До поширення прядильних машин кужіль готували вручну — волокно льону і конопель м'яли і тіпали примітивними знаряддями — терлицею або ручною м'ялкою у вигляді тригранної призми, потім чесали («микали»)[8] металевими гребінками і щітками. Шерсть для вовняної кужелі ретельно промивали (іноді парили у теплій воді з лугом), висушену вовну скубли руками або розчісували («чухрали»)[9] за допомогою дерев'яного гребеня чи металевих щіток, відділяючи довгі волокна (волос) від коротких висічок («штиму»). Після цього штим чесали на залізних щітках («граблях», «щітях») і розпушували[10].
 +
Традиційно стрижку старих овець проводили в день Літнього Миколи (22 травня), річних овець стригли після Трійці, а ягнят — у Петрівку[10].
 +
Готовий кужіль намотували на спеціальний кілок — кужівку («кужілку», «кужіль», «гребінь»), часто у вигляді вилки або дошки із зубцями. Кужівка могла бути верхньою частиною ручної прядки (з'єдуватися з дошкою-«присідкою» або вставлятися в отвір на лаві)[11][12], а могла використовуватися і самостійно — як тримач кужелі на самопрядці.
 +
У традиційній культурі[ред. | ред. код]
 +
Кужіль традиційно пов'язували з волоссям — «мичкою» називали також пасмо жіночого волосся, що вибивається з коси, а також волосся, зав'язане на потилиці, на зразок шиньйону[4].
 +
На Бойківщині повитуха відрізала пуповину дівчинці на гребені-кужівці[13]. Це могли робити і в разі народження хлопчика — щоб наступною дитиною була дівчинка. Схожий звичай побутував і на Гуцульщині[14].
  
 
==Ілюстрації==
 
==Ілюстрації==
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"  
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"  
 
|- valign="top"
 
|- valign="top"
−
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Кужівка вилка.JPG|x140px]]  
−
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:214785.jpg|x140px]]
−
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]  
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:36251478.JPG|x140px]]  
−
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:21478569.jpg|x140px]]
 
|}
 
|}
  
 
==Медіа==
 
==Медіа==
−
 
+
{{#ev:youtube|70nY2qkBqZE}}
 +
{{#ev:youtube|RkxCbUnm22k}}
 
==Див. також==
 
==Див. також==
 +
* • Веретено
 +
* • Костриця
 +
* • Прядка
 +
* • Рівниця
 +
* • Тіпання
 +
* • Треста
  
 
==Джерела та література==
 
==Джерела та література==
−
1. ↑ Перейти до:а б Кужіль // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
+
* '''1. ↑ Перейти до:а б Кужіль // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
−
2. Вгору↑ Куделя // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
+
* 2. Вгору↑ Куделя // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
−
3. Вгору↑ Куделиця // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
+
* 3. Вгору↑ Куделиця // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
−
4. ↑ Перейти до:а б Мичка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
+
* 4. ↑ Перейти до:а б Мичка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
−
5. Вгору↑ Повісмо // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
+
* 5. Вгору↑ Повісмо // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
−
6. Вгору↑ Кудель / Большая советская энциклопедия. Главн. ред. А. М. Прохоров, 3-е изд. Тома 1-30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.)
+
* 6. Вгору↑ Кудель / Большая советская энциклопедия. Главн. ред. А. М. Прохоров, 3-е изд. Тома 1-30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.)
−
7. Вгору↑ Сельскохозяйственный словарь-справочник. — Москва — Ленинград: Государстенное издательство колхозной и совхозной литературы «Сельхозгиз». Главный редактор: А. И. Гайстер. 1934.
+
* 7. Вгору↑ Сельскохозяйственный словарь-справочник. — Москва — Ленинград: Государстенное издательство колхозной и совхозной литературы «Сельхозгиз». Главный редактор: А. И. Гайстер. 1934.
−
8. Вгору↑ Микати // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
+
* 8. Вгору↑ Микати // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
−
9. Вгору↑ Чухрати // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
+
* 9. Вгору↑ Чухрати // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
−
10. ↑ Перейти до:а б «Сукнарство на Гуцульщині»
+
* 10. ↑ Перейти до:а б «Сукнарство на Гуцульщині»
−
11. Вгору↑ Переріб льону конопель і вовни
+
* 11. Вгору↑ Переріб льону конопель і вовни
−
12. Вгору↑ Гобелен в сучасному інтер'єрі
+
* 12. Вгору↑ Гобелен в сучасному інтер'єрі
−
13. Вгору↑ Іванна Люта. Звичаєво-обрядовий супровід народження дитини у волинян
+
* 13. Вгору↑ Іванна Люта. Звичаєво-обрядовий супровід народження дитини у волинян
−
14. Вгору↑ Андрій Забловський. Програмування гендерних ролей в родильній обрядовості українців
+
* 14. Вгору↑ Андрій Забловський. Програмування гендерних ролей в родильній обрядовості українців'''
 +
* Елемент маркованого списку
 +
* Елемент маркованого списку
 
Категорії:  
 
Категорії:  
 
• Прядіння
 
• Прядіння
Рядок 73: Рядок 86:
 
==Зовнішні посилання==
 
==Зовнішні посилання==
  
−
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ДОб3-14-4.6з]]
+
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]
 
[[Категорія:Слова 2018 року]]
 
[[Категорія:Слова 2018 року]]
 +
[[Категорія:Ку]]

Поточна версія на 09:11, 19 жовтня 2018

Кужіле́ць, -льця́, м. = Кужіль. Грин. III. 379.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Кужі́ль і ку́жіль[1], куде́ля[2], куде́лиця[3] (від праслов. *kǫdělь), іноді ми́чка[4], пові́смо[5] — сировина для прядіння. Може являти собою очищене від костриці і вичісане волокно льону чи конопель або розчісану вовну. Слово «кужіль» може бути як жіночого (кужі́ль, род. відм. куже́лі), так і чоловічого роду (ку́жіль, род. відм. ку́желя)[1].

КУ́ЖІЛЬ, желя, чол., КУЖІ́ЛЬ, желі, жін. 1. Прядиво або вовна, намотані на кужівку. Ой піду я за ворота білу кужіль прясти, Там мій милий, чорнобривий жене воли пасти (Павло Чубинський, V, 1874, 76); А в зимі, то мами прядуть кужіль та й співають свої дівоцькі співанки (Василь Стефаник, I, 1949, 99); Порожньою бічною вуличкою пробігли дівчата з пухнастими кужелями (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 129); * Образно. Кужелі золотавого пилу Піднімав суховій на соші [шосе]... (Терень Масенко, Степ, 1938, 53). 2. рідко. Те саме, що кужівка, кужілка. А мати Сидить на призьбі коло хати Та вовну з кужеля пряде (Тарас Шевченко, II, 1953, 316). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 386.

Кужіль, ля, м. и кужіль, желі, ж. Чесанный день, приготовленный для пряденія. Кужіль м’якого льону на жердці. МВ. (О. 1862. III. 57). Дали кужелю прясти. ЗОЮР. II. 23. Ой піду я за ворота білу кужіль прясти. Чуб. V. 76. Дим кужілем. Дымъ клубами. Желех. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 320.

кужіль «прядиво, або вовна, намо• тані на кужівку; кужівка; вихор, клуб (пилу); [худа людина Я]», [кужелаJ «веретено» ВеУг, кужелИна «кужіль» СУМ, Г, кужелиця «те.», [кужель] <

Словник синонімів

КУЖІ́ВКА[КУЖІ́ЛКА] (кілок, на який намотують прядиво, вовну), КУ́ЖІЛЬ[КУЖІ́ЛЬ], КУЖЕ́ЛИНАрозм.,КУЖЕ́ЛИЦЯрозм., КРУЖІ́ВКАдіал.Буде мати бити щіткою, гребінкою і веретеном, кужівкою (Словник Б. Грінченка); Гелена сидить на низькому різьбленому стільці і пряде пурпурну вовну на золотій кужілці (Леся Українка).

КУ́ЖІЛЬч. (прядиво або вовна, намотані на кужівку), КУЖІ́ЛЬж., КУДЕ́ЛЯ, КУДЕ́ЛИЦЯ, КУЖЕ́ЛИНАрозм.,КУЖЕ́ЛИЦЯрозм.На припічку мати пряде кужіль (М. Стельмах); Як погнала бабусенька куріпочку пасти, Сама сіла під тиночком куделицю прясти (пісня).

Отримання[ред. | ред. код] Лляний і конопляний кужіль отримують переробленням трести на волокно на тіпальних машинах з подальшимчесанням — очищенням волокон від відходів (суміші переплутаних волокон і костриці). Для отримання вовняної кужелі зістрижену овечу вовну промивають і розчісують, щоб відділити довгі волокна від коротких висічок. Після короткі волокна чешуть і розпушують[6]. Залежно від якості початкової сировини кужіль підрозділяють на перший, другий і третій ґатунки[7].

У традиційному господарстві[ред. | ред. код

До поширення прядильних машин кужіль готували вручну — волокно льону і конопель м'яли і тіпали примітивними знаряддями — терлицею або ручною м'ялкою у вигляді тригранної призми, потім чесали («микали»)[8] металевими гребінками і щітками. Шерсть для вовняної кужелі ретельно промивали (іноді парили у теплій воді з лугом), висушену вовну скубли руками або розчісували («чухрали»)[9] за допомогою дерев'яного гребеня чи металевих щіток, відділяючи довгі волокна (волос) від коротких висічок («штиму»). Після цього штим чесали на залізних щітках («граблях», «щітях») і розпушували[10]. Традиційно стрижку старих овець проводили в день Літнього Миколи (22 травня), річних овець стригли після Трійці, а ягнят — у Петрівку[10]. Готовий кужіль намотували на спеціальний кілок — кужівку («кужілку», «кужіль», «гребінь»), часто у вигляді вилки або дошки із зубцями. Кужівка могла бути верхньою частиною ручної прядки (з'єдуватися з дошкою-«присідкою» або вставлятися в отвір на лаві)[11][12], а могла використовуватися і самостійно — як тримач кужелі на самопрядці. У традиційній культурі[ред. | ред. код] Кужіль традиційно пов'язували з волоссям — «мичкою» називали також пасмо жіночого волосся, що вибивається з коси, а також волосся, зав'язане на потилиці, на зразок шиньйону[4]. На Бойківщині повитуха відрізала пуповину дівчинці на гребені-кужівці[13]. Це могли робити і в разі народження хлопчика — щоб наступною дитиною була дівчинка. Схожий звичай побутував і на Гуцульщині[14].

Ілюстрації

Кужівка вилка.JPG 214785.jpg 36251478.JPG 21478569.jpg

Медіа

Див. також

  • • Веретено
  • • Костриця
  • • Прядка
  • • Рівниця
  • • Тіпання
  • • Треста

Джерела та література

  • 1. ↑ Перейти до:а б Кужіль // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  • 2. Вгору↑ Куделя // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  • 3. Вгору↑ Куделиця // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  • 4. ↑ Перейти до:а б Мичка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  • 5. Вгору↑ Повісмо // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  • 6. Вгору↑ Кудель / Большая советская энциклопедия. Главн. ред. А. М. Прохоров, 3-е изд. Тома 1-30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.)
  • 7. Вгору↑ Сельскохозяйственный словарь-справочник. — Москва — Ленинград: Государстенное издательство колхозной и совхозной литературы «Сельхозгиз». Главный редактор: А. И. Гайстер. 1934.
  • 8. Вгору↑ Микати // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  • 9. Вгору↑ Чухрати // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  • 10. ↑ Перейти до:а б «Сукнарство на Гуцульщині»
  • 11. Вгору↑ Переріб льону конопель і вовни
  • 12. Вгору↑ Гобелен в сучасному інтер'єрі
  • 13. Вгору↑ Іванна Люта. Звичаєво-обрядовий супровід народження дитини у волинян
  • 14. Вгору↑ Андрій Забловський. Програмування гендерних ролей в родильній обрядовості українців
  • Елемент маркованого списку
  • Елемент маркованого списку

Категорії: • Прядіння • Український побут • Обладнання та інструменти для роботи з текстилем • Вовна • Льонарство • Коноплі

Зовнішні посилання

Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Кужілець&oldid=219348