Відмінності між версіями «Дукарь»
(→Орфографічний словник української мови) |
|||
| Рядок 8: | Рядок 8: | ||
'''ДУКАРЬ'''= '''ДУКА́Р''', я, чол., розм., заст. Те саме, що '''дука'''. ''[Антон:] Що ж, коли батько твій, бач, все гне на те, щоб до його дочок сватались дукарі або купці (Марко Кропивницький, I, 1958, 172); Скаредний дукар правив з людей непомірні гроші (Любов Яновська, I, 1959, 317).'' | '''ДУКАРЬ'''= '''ДУКА́Р''', я, чол., розм., заст. Те саме, що '''дука'''. ''[Антон:] Що ж, коли батько твій, бач, все гне на те, щоб до його дочок сватались дукарі або купці (Марко Кропивницький, I, 1958, 172); Скаредний дукар правив з людей непомірні гроші (Любов Яновська, I, 1959, 317).'' | ||
===[https://orfograf_ukr.academic.ru/43100/%D0%B4%D1%83%D0%BA%D0%B0%D1%80 Орфографічний словник української мови]=== | ===[https://orfograf_ukr.academic.ru/43100/%D0%B4%D1%83%D0%BA%D0%B0%D1%80 Орфографічний словник української мови]=== | ||
| − | '''Дукарь | + | '''Дукарь''' - іменник чоловічого роду, істота |
==Орфографія (словоформи)== | ==Орфографія (словоформи)== | ||
Версія за 22:47, 18 жовтня 2018
Зміст
Словник Грінченка
Дука́рь, -ря́, м. Богачъ. Такому дукареві бувши, та не зарятувать чоловіка грішми. Лубен. у.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ДУКАРЬ= ДУ́КА, и, чол., заст. Багата людина; багач, багатій. У дуки служила — болячку заробила (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 60); Грицько — багатир, дука; у його три пари волів, дві шкапи, ціла сотня овець (Панас Мирний, III, 1954, 15); Скривдив якось дука Клим Удову Кирюшу, — Одхватив шматок городу І родючу грушу (Сергій Воскрекасенко, З перцем!, 1957, 91).
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ДУКАРЬ= ДУКА́Р, я, чол., розм., заст. Те саме, що дука. [Антон:] Що ж, коли батько твій, бач, все гне на те, щоб до його дочок сватались дукарі або купці (Марко Кропивницький, I, 1958, 172); Скаредний дукар правив з людей непомірні гроші (Любов Яновська, I, 1959, 317).
Орфографічний словник української мови
Дукарь - іменник чоловічого роду, істота
Орфографія (словоформи)
Словник- портал української мови та культури
https://www.slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%B4%D1%83%D0%BA%D0%B0%D1%80 Словник- портал української мови та культури]
Офіційний сайт української мови
Синонімічний словник
ДУКАРЬ - багатій, багатир, багач; дукар, дукач, дука; о. золотий мішок, жм. капіталіст; флк. вернидуб, вернигора, ломус.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Цікаві факти
Див. також
Додаткові відомості
