Відмінності між версіями «Титарь»
| (не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
| Рядок 30: | Рядок 30: | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Титар1.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Титар1.jpg|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Титар2. | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Титар2.JPG|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Титар3.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Титар3.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Титар4.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Титар4.jpg|x140px]] | ||
| Рядок 41: | Рядок 41: | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 20:07, 18 жовтня 2018
Зміст
Cловник Грінченка
Титарь, -ря, м. Церковный староста, ктиторъ. У костьолі у титаря. Шевч.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ТИ́ТАР, я, чол. Церковний староста. Ударивши скільки поклонів, вона підвелася і пішла до титаря, де продаються свічі (Панас Мирний, III, 1954, 319); Віддав [Ярош] поклони землі й підвівся вже в пустій церкві, яку пішов зачиняти зсередини титар.
Значення в електронних джерелах
Титар (греч. ktítōr, буквально — засновник, творець), особа, на засоби якого побудований або заново прибраний (іконами, фресками) православний храм. Зображення До., в т.ч.(у тому числі) портретні, поширені в середньовічному мистецтві (див. також Донатор ) . З 17—18 вв.(століття) До. називали церковних старост.
Словник синонімів
Церковний староста, ктитор, титар.
Мовою Вікіпедії
Церковний староста, також кти́тор (від грец. κτήτωρ), ти́тар — людина з мирян, що відає господарством церковної громади.
Відомості з історії
Церковний староста не був людиною духовного звання і допомагав настоятелю парафії в управлінні майном. Першими обов'язками церковного старости було придбання свічок і зберігання церковної каси, потім старости стали відати ремонтом храму, збором пожертвувань і дотриманням порядку. Старости обиралися парафією.
Вперше посада згадується в указах Петра I. Перший обов'язок церковного старости складався з придбання свічок і зберігання церковної каси, потім старости стали відати ремонтом храму, збором пожертвувань і дотриманням порядку. Церковний староста не є людиною духовного звання і допомагає в управлінні майном. Старости призначаються настоятелем або обираються приходом.
У стародавній Церкві схожі завдання покладалися на дияконів і ктиторов.
У XIX столітті церковні старости обиралися на три роки прихожанами. Обраних затверджували на посаді в місцевій єпархії.
19 жовтня 1868 року указом імператора була затверджена форма церковних старост. Старостам кафедральних соборів і церков в столичних і губернських містах покладався мундир IX класу Духовного відомства. Старостам церков в повітових містах і селах покладався мундир X класу. Для старост з селянського стану покладався каптан, дозволений (3 грудня 1864 роки) носити при хрещених ходах корогвоносці. Від корогвоносців каптан старост відрізнявся кольором комірів, обшлагів і галунів на кашкетах. В єпархії було розіслано 200 копій малюнків форми церковних старост з селянського стану
У давнішій православній Церкві схожі завдання покладалися на дияконів і ктиторів.
Ілюстрації
|
|
|
|
Див. також
Додаткові відомості
