Відмінності між версіями «Титарь»
| (не показано 4 проміжні версії 2 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| + | ==Cловник Грінченка== | ||
'''Титарь, -ря, '''''м. ''Церковный староста, ктиторъ. ''У костьолі у титаря. ''Шевч. | '''Титарь, -ря, '''''м. ''Церковный староста, ктиторъ. ''У костьолі у титаря. ''Шевч. | ||
| − | [[Титар (греч. ktítōr, буквально — засновник, творець), особа, на засоби якого побудований або заново прибраний (іконами, фресками) православний храм | + | ==Сучасні словники== |
| − | ]] | + | ===[http://sum.in.ua/s/tytar Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== |
| + | '''''ТИ́ТАР''''', я, чол. Церковний староста. Ударивши скільки поклонів, вона підвелася і пішла до титаря, де продаються свічі (Панас Мирний, III, 1954, 319); Віддав [Ярош] поклони землі й підвівся вже в пустій церкві, яку пішов зачиняти зсередини титар. | ||
| + | ===[http://vseslova.com.ua/word/%D0%A2%D0%B8%D1%82%D0%B0%D1%80-53648u Значення в електронних джерелах]=== | ||
| + | '''''Титар''''' (греч. ktítōr, буквально — засновник, творець), особа, на засоби якого побудований або заново прибраний (іконами, фресками) православний храм. Зображення До., в т.ч.(у тому числі) портретні, поширені в середньовічному мистецтві (див. також Донатор ) . З 17—18 вв.(століття) До. називали церковних старост. | ||
| + | |||
| + | ===Словник синонімів=== | ||
| + | Церковний староста, ктитор, титар. | ||
| + | |||
| + | === [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A6%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0 Мовою Вікіпедії]=== | ||
| + | '''Церковний староста,''' також '''кти́тор''' (від грец. κτήτωρ), '''ти́тар''' — людина з мирян, що відає господарством церковної громади. | ||
| + | |||
| + | == Відомості з історії == | ||
| + | Церковний староста не був людиною духовного звання і допомагав настоятелю парафії в управлінні майном. Першими обов'язками церковного старости було придбання свічок і зберігання церковної каси, потім старости стали відати ремонтом храму, збором пожертвувань і дотриманням порядку. Старости обиралися парафією. | ||
| + | |||
| + | Вперше посада згадується в указах Петра I. Перший обов'язок церковного старости складався з придбання свічок і зберігання церковної каси, потім старости стали відати ремонтом храму, збором пожертвувань і дотриманням порядку. Церковний староста не є людиною духовного звання і допомагає в управлінні майном. Старости призначаються настоятелем або обираються приходом. | ||
| + | |||
| + | У стародавній Церкві схожі завдання покладалися на дияконів і ктиторов. | ||
| + | |||
| + | У XIX столітті церковні старости обиралися на три роки прихожанами. Обраних затверджували на посаді в місцевій єпархії. | ||
| + | |||
| + | 19 жовтня 1868 року указом імператора була затверджена форма церковних старост. Старостам кафедральних соборів і церков в столичних і губернських містах покладався мундир IX класу Духовного відомства. Старостам церков в повітових містах і селах покладався мундир X класу. Для старост з селянського стану покладався каптан, дозволений (3 грудня 1864 роки) носити при хрещених ходах корогвоносці. Від корогвоносців каптан старост відрізнявся кольором комірів, обшлагів і галунів на кашкетах. В єпархії було розіслано 200 копій малюнків форми церковних старост з селянського стану | ||
| + | |||
| + | У давнішій православній Церкві схожі завдання покладалися на дияконів і ктиторів. | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Титар1.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Титар2.JPG|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Титар3.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Титар4.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | Додаткові відомості | ||
| + | *[http://xn--80aimveh.pp.ua/nauka/4544-cerkovniy-starosta-obovyazki-funkcyi-ta-osoblivost-dyalnost.html Церковний Староста: обов'язки, функції та особливості діяльності ] | ||
| + | *[https://www.profguide.ru/professions/church_steward.html Профессия Церковный староста: плюсы и минусы, важные качества] | ||
| + | |||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | [[Категорія:Ти]] | ||
Поточна версія на 21:07, 18 жовтня 2018
Зміст
Cловник Грінченка
Титарь, -ря, м. Церковный староста, ктиторъ. У костьолі у титаря. Шевч.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ТИ́ТАР, я, чол. Церковний староста. Ударивши скільки поклонів, вона підвелася і пішла до титаря, де продаються свічі (Панас Мирний, III, 1954, 319); Віддав [Ярош] поклони землі й підвівся вже в пустій церкві, яку пішов зачиняти зсередини титар.
Значення в електронних джерелах
Титар (греч. ktítōr, буквально — засновник, творець), особа, на засоби якого побудований або заново прибраний (іконами, фресками) православний храм. Зображення До., в т.ч.(у тому числі) портретні, поширені в середньовічному мистецтві (див. також Донатор ) . З 17—18 вв.(століття) До. називали церковних старост.
Словник синонімів
Церковний староста, ктитор, титар.
Мовою Вікіпедії
Церковний староста, також кти́тор (від грец. κτήτωρ), ти́тар — людина з мирян, що відає господарством церковної громади.
Відомості з історії
Церковний староста не був людиною духовного звання і допомагав настоятелю парафії в управлінні майном. Першими обов'язками церковного старости було придбання свічок і зберігання церковної каси, потім старости стали відати ремонтом храму, збором пожертвувань і дотриманням порядку. Старости обиралися парафією.
Вперше посада згадується в указах Петра I. Перший обов'язок церковного старости складався з придбання свічок і зберігання церковної каси, потім старости стали відати ремонтом храму, збором пожертвувань і дотриманням порядку. Церковний староста не є людиною духовного звання і допомагає в управлінні майном. Старости призначаються настоятелем або обираються приходом.
У стародавній Церкві схожі завдання покладалися на дияконів і ктиторов.
У XIX столітті церковні старости обиралися на три роки прихожанами. Обраних затверджували на посаді в місцевій єпархії.
19 жовтня 1868 року указом імператора була затверджена форма церковних старост. Старостам кафедральних соборів і церков в столичних і губернських містах покладався мундир IX класу Духовного відомства. Старостам церков в повітових містах і селах покладався мундир X класу. Для старост з селянського стану покладався каптан, дозволений (3 грудня 1864 роки) носити при хрещених ходах корогвоносці. Від корогвоносців каптан старост відрізнявся кольором комірів, обшлагів і галунів на кашкетах. В єпархії було розіслано 200 копій малюнків форми церковних старост з селянського стану
У давнішій православній Церкві схожі завдання покладалися на дияконів і ктиторів.
Ілюстрації
|
|
|
|
Див. також
Додаткові відомості
