Відмінності між версіями «Жбурити»
(→Зовнішні посилання) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 13: | Рядок 13: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Sport-2124112_960_720.png|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:New-19884-2012-05-22.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Без_названия_(2).jpg|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|} | |} | ||
Версія за 19:05, 18 жовтня 2018
Жбурити, -рю, -риш и жбурля́ти, -ля́ю, -єш, одн. в. жбурнути, -ну, -неш, гл. = Шпурляти, шпурнути. Жбурляє чорт дідьком. Посл. Як жбурне книжкою під поріг. Св. Л. 230.
ЖБУРЛЯ́ТИ, яю, яєш, рідше ЖБУ́РИТИ, рю, риш, недок., перех. і неперех., ким, чим, розм.
1. Рвучко, з силою кидати кого-, що-небудь. Не раз Іван метав сокирою в неї [Химу], жбурляв вилами та проганяв (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 333); — Ану, дівко, лови! — і кудлатий жонглер.. жбурив глядачам кілька барвистих опук (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 190); Рвучкий вітер крутить, жбурляє в шибки вихри дощових бризок (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 168); * Образно. Сонце знов жбурляло у вікно Проміння косого сліпучі злитки (Микола Руденко, Ленінградці, 1948, 6); Куди тільки не кидала його доля, як не жбурляла ним (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 440); // Сильно гойдати, підкидати. Вкритий білими гребенями, він [Дніпро] бушував, лютився, здіймав піняві хвилі, жбурляв, мов тріску, самітний човен з одинокою людиною (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 736).
2. перен. Різко, з гнівом і обуренням говорити про кого-небудь або звертатися до кого-небудь. Гнівний народний месник [Гнат Голий] у виконанні Саксаганського з великим емоційним наснаженням жбурляв цілі тиради обвинувачень на адресу Сави Чалого (Минуле українського театру, 1953, 151).
Ілюстрації
|
|
.jpg)
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 514.
