Відмінності між версіями «Давно»

Версія за 16:14, 18 жовтня 2018

Давно, нар. Давно. Да вже ж моєї дівчиноньки давно не було. Чуб. ІІІ. 149.

Давно, -на, с. (Употребляется только въ косвенныхъ падежахъ). А тут бур’ян, піски, тали, і хоч би на сміх де могила о давнім давні говорила. Шевч. 378. І батьки наші казали, що зробив ти в давні давна. К. Псал. З давна, з давнього давна, з давніх давен. Издавна, съ незапамятныхъ временъ. Був собі дід та баба, з давнього давна у гаї над ставом удвох собі на хуторі жили. Шевч. 98. Ви, тітко, кажете, що се Музичин грунт, з давніх давен. Адже ж у давнього Музики було багато степу. Левиц. Пов. 373. Це ще з давніх давен у нас повелося. Харьк. г.

Сучасні словники

ДАВНО́, присл.

1. У далекому минулому, багато років тому. Давно те діялось (Шевч., II, 1953, 45); Колись давно, ще не за нашої пам’яті, приїхав.. пан-дідич в свій куплений на Волині маєток (Н.-Лев., І, 1956, 130).

Як [і] давно́ — як раніше, як колись. І вже до нас так не горнеться [Катря], як давно (Вовчок, І, 1955, 194); [Грицько:] Як живу? Так, як і давно жив (Мирний, V, 1955, 150); Наче знов, як давно, чую мову твою (Гонч., Вибр., 1959, 72).

2. Протягом тривалого часу; здавна. Золотую тарілочку Всі знають давно (Гл., Вибр., 1957, 284); І Цупов, вийшовши з засідання ревкому, Давно знайомими провулками пішов (Бажан, 1,1946, 269); // Деякий час тому. Вже давно у всі дзвони передзвонили (Кв.-Осн., II, 1956, 214); Місяць давно вже зійшов і перескакував з хмари на хмару (Коцюб., І, 1955, 393); Давно скінчили роботу численні гуртки, учні розійшлися (Донч., V, 1957, 478); // Протягом якогось відрізка часу і дотепер; довгий час, довго. Стали мати прощатися, бо вже Катря давно коло дверей стояла (Вовчок, І, 1955, 216); Ах, я давно Вас ждала (Тич., І, 1946, 89).

◊ Ота́к (отта́к) би [й] давно́; Давно́ б так — саме так треба було; добре, так. — Оттак би й давно, — сказав голова (Кв.-Осн., II, 1956, 441); — Отак би давно! — тріумфував Йон і приступивсь ближче до дівчини (Коцюб., І, 1955, 235).

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 206. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 355. Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 206.

Зовнішні посилання