Відмінності між версіями «Наїзд»

Поточна версія на 11:52, 18 жовтня 2018

Наїзд, -ду, м.

Словник Б.Д Грінченка

Съѣздъ, наѣздъ. Мир. ХРВ. 108. Наїзд був великий у цей ярмарок: здалека понаїздили купці. Волч. у. — МВ. (О. 1862. III. 45).

Словник синонімів Караванського

приїзд ; (ворога) напад.

Толковий словник українскої мови

1) Дія за знач. наїздити, наїжджати. 2) Приїзд, прибуття кого-небудь у великій кількості. || Приїзд кого-небудь на нетривалий час або несподівано. 3) заст. Раптовий, короткочасний напад. 4) заст. Скупчення, зосередження в одному місці великої кількості людей.

Джерела та література

http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/30475-najizd.html http://tlumach.com.ua/slovnyk_synonimiv_karavanskogo/page/najizd.12106

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. У «Пані Тадеуші» Адама Міцкевича звичай наїзду було увічнено Наїзд (пол. zajazd) — спосіб виконання вироку в литовському і річпосполитському праві. Внаслідок слабкостівиконавчої влади Речі Посполитої став фактично дійсним способом реалізації своїх прав шляхтою. Наїзд став четвертим кроком виконання вироків стосовно спірної нерухомості шляхетським загалом. Наїзд полягав у силовій ліквідації злісного боржника посполитим рушенням повіту на заклик старости. З другої половини XVII століття розпочалося самовільне вчинення наїздів (без участі старости), як спосіб здійснення вироків в цілях самопомочі. Інколи наїзди не мали нічого спільного з правом, відтак їх можна класифікувати як формунасилля. На українських зе¬млях[ред. | ред. код] На українських зе¬млях у скла¬ді Вели¬ко¬го кня¬зівства Лито¬вського та Речі Посполи¬тої на¬їзд як по¬за-право¬вий за¬сіб розв'язання економічних су¬пе¬ре¬чок шляхти ви¬ник че¬рез не¬ефективність право¬вої й судової си¬стеми та слаб¬кість центральної влади й на¬був ма¬со¬во¬го ха¬ракте¬ру. У право¬вих нормах Ста¬ту¬тів Вели¬ко¬го кня¬зівства Лито¬вського "на¬їзд" клас¬ифі¬ку¬єть¬ся як на¬пад кінно¬го за¬го¬ну, а "на¬ход" – пі¬шо¬го заго¬ну. Для розгля¬ду кримі¬наль¬них справ, у т. ч. на¬їздів, бу¬ло ство¬ре¬но замко¬вий суд (1566 – гродсь¬кий суд). Відпо¬відно до ха¬ракте¬ру за¬по¬дія¬ної шкоди під час на¬їзду в зако¬но¬давстві бу¬ли пе¬редба¬чені різні ви¬ди по¬ка¬рання: стра¬та, компо¬зи¬ція (ви¬плата по¬терпіло¬му грошо¬вої компенса¬ції), штраф. На-їзд ві¬дрізнявся від розбою, за який по¬ка¬ранням бу¬ла ли¬ше стра¬та. Однак на прак¬ти¬ці судове рі-шення ви¬ко¬ну¬ва¬ли¬ся ду¬же рідко. У джере¬лах не за¬фіксо¬ва¬но жодно¬го ви¬падку по¬ка¬рання знат¬но¬го чи впли¬во¬во¬го в певно¬му ре¬гіоні шляхти¬ча. Напа¬даю¬чі й по¬терпі¬лі ча¬сто розв'язу¬ва¬ли конфлікт по-за¬судовим шля¬хом укла¬дання по¬лю¬бовної згоди. Нерідко наїзд мав ха¬рактер симво¬лічної де¬монстра¬ції конфлікту, спря¬мо¬ва¬но¬го на розрядку со-ціальної на¬пруги всере¬ди¬ні шля¬хетсь¬кої корпо¬ра¬ції. Вод¬но¬час наїзд су¬пе¬ре¬чив та¬ким ка¬те¬го¬ріям шля¬хетсь¬кої си¬стеми цінно¬стей, як братерство, лю¬бов до Вітчизни, ле¬га¬лізм по¬ве¬дінки в по-літичному житті, іде¬ал згоди та вшану¬вання тради¬ції.

Словник української мови НА́Ї́ЗД, у, чол. 1. Дія за значенням наїздити, наїжджати. Перевантажені шини легко руйнуються при наїзді на виступаючі предмети (Підручник шофера.., 1960, 244); Подавати звуковий сигнал в населеній місцевості водій має право лише для попередження наїзду або зіткнення (Доценко та ін., Автомобіль, 1957, 264). 2. Приїзд, прибуття кого-небудь у великій кількості. Літом ми зробимо знов наїзд на Вас (Леся Українка, V, 1956, 134); Завдяки третьому наїзду тих гостей, панує в Тарнові скрута (Василь Еллан, II, 1958, 259); — Кажуть, злякалася пані чабанського наїзду, гайнула десь аж в Преображенку на весь день... (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 207); // Приїзд кого-небудь на нетривалий час або несподівано. Серед пригод, які вносили різноманітність у наш побут, були наїзди Рабиновичевого батька (Василь Еллан, II, 1958, 33); Ні один з таких наїздів князівських селянам не обходився без сліз (Андрій Головко, II, 1957, 236). 3. заст. Раптовий, короткочасний напад. Оце батько розкаже про наїзди на Туреччину (Панас Мирний, II, 1954, 84); Магнати вели міжусобні війни, робили напади, або, як їх називали, «наїзди» на міста й села, грабували й розоряли їх (Історія СРСР, I, 1957, 156); Втікачі на свій розум робили наїзди на ближчі хутори, забивали пана і знову ховалися у хащах (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 51). 4. заст. Скупчення, зосередження в одному місці великої кількості людей. Саме великий наїзд... Ціле чорне подвір'я каретами, колясами та повозками заставлено (Панас Мирний, II, 1954, 99); Чи коли й був отакий наїзд у Щербанівці, як під оцей ярмарок. Весь вигін — ярмарковище — був запруджений возами (Андрій Головко, II, 1957, 183). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 96.

Джерела та література А. В. Бла¬ну¬ца. Наїзд // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 162. — ISBN 978-966-00-1061-1.

Посилання Андрій Блануца. Традиції наїзду // Український тиждень

Ілюстрація