Відмінності між версіями «Шибеняк»

Поточна версія на 20:48, 17 жовтня 2018

Шибеняк, -ка, м. = Шибеник. Вх. Лем. 484.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

. ШИ́БЕНИК, а, чол.

1. заст. Той, хто повісився або кого повісили на шибениці. «Потривайте ж, — думаю я, — коли ви вивезли матір за царину на сміх людям та й покинули на..розпутті, де ховають вішальників та шибеників, то й я покину вас» (Нечуй-Левицький, II, 1956, 24); * У порівняннях. Відірвався, як шибеник від шибениці (Номис, 1864, № 3153); // лайл. Той, хто заслуговує шибениці; негідник. Як зобачила [молодиця] дядька Володька, зірвалась з місця, наче її полум'я обхопило: — ..Шибеник! Злодюга! (Марко Вовчок, VI, 1956, 283); [Микита:] Нехай би я був паскудний на вроду або ж злодій чи шибеник... Чому ж Одарка не хоче мене любить? За що вона зневажає мене? (Марко Кропивницький, I, 1958, 77).

2. розм. Те саме, що бешкетник. Ні батькова грізьба, ні материна умова нічого не подіють з таким гульвісою, шибеником... (Панас Мирний, II, 1954, 114); — Гарненько намніть йому, шибеникові, уші: хай не лазить по чужих городах та не псує на огірках гудини (Степан Васильченко, I, 1959, 118); — Отакий, як цей Віктор, у мене син. Шибеник справжній, а кмітливий. Грається і то так серйозно, по-діловому (Юрій Збанацький, Таємниця.., 1971, 212).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 449.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Шибеняк, -ка, м. = шибеник. Вх. Лем. 484.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

Шибеняк, ка, м. = Шибеник. Вх. Лем. 484.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 494.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

шибеняк шибеняк -а́, ч., зах. Шибеник.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Ілюстрації

Медіа

Шибеняк