Відмінності між версіями «Вудила»
(→http://sum.in.ua/s/vudyla) |
|||
(не показано 7 проміжних версій цього учасника) | |||
Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
− | === | + | === [http://sum.in.ua/s/vudyla Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)<nowiki>]</nowiki>] === |
ВУДИ́ЛА, ил, мн. Залізні стрижні, прикріплені до ременів вуздечки, якими гнуздають коня. Купи мені золоті вудила, Щоб я твого коня до води водила (Павло Чубинський, V, 1874, 195); Коні мирно терлись мордами й дзеленькали вудилами (Петро Панч, II, 1956, 324). | ВУДИ́ЛА, ил, мн. Залізні стрижні, прикріплені до ременів вуздечки, якими гнуздають коня. Купи мені золоті вудила, Щоб я твого коня до води водила (Павло Чубинський, V, 1874, 195); Коні мирно терлись мордами й дзеленькали вудилами (Петро Панч, II, 1956, 324). | ||
Рядок 18: | Рядок 18: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Вудила.jpg|x140px]] |
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Вудила2.jpg|x140px]] |
− | + | ||
− | + | ||
|} | |} | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
+ | {{#ev:youtube|BfIWco3gF64}} | ||
+ | {{#ev:youtube|b3VoKy8fiE}} | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
+ | === Типи вудил === | ||
+ | Окрім матеріалу виготовлення вудила різняться формою та розміром металевих стрижнів. Вони можуть бути більш широкими або вузькими; суцільнолитими, гранованими, плетеними; складатися з двох або трьох частин. Найбільш м'якими вважаються широкі та гладкі вудила. Крім того, вирізняють: | ||
+ | * Трензель або власне вудила — найбільш поширена конструкція, що складається з двох металевих стрижнів та двох кілець, за допомогою яких вона кріпиться до щічних ременів вуздечки; | ||
+ | * Мундштук — вудила з боковими «щічками», які посилюють вплив на рот коня. Також мають мундштуковий ланцюжок, який охоплює нижню щелепу ззовні та більш щільно притискає конструкцію до голови. Мундштуки вставляють в рот коня додатково до звичайних вудил, окремо не використовують. За рахунок сильного впливу вони загалом вважаються «жорсткими», тому не використовуються при звичайній їзді, їх застовують у виїздці; | ||
+ | * Пелям (від нім. Pelham) — перехідна форма між трензелем та мундштуком, одночасно заміняє обидві конструкції. | ||
− | == | + | У ротовій порожнині тварини вудила розташовуються на беззубій ділянці нижньої щелепи і створюють тиск на м'які тканини (губи, язик, десна) та опосередковано на кістку. В залежності від сили натягу віжків вудила можуть делікатно впливати або викликати відчутний дискомфорт і біль. |
+ | |||
+ | === Принцип дії === | ||
+ | «Жорстке» застосування вудил. | ||
+ | За помірного натягу віжків з обох кінців кінь зупиняється, якщо віжкі натягуються нерівномірно, то кінь, поступаючись тиску, повертає в той бік, де вплив більш відчутний. | ||
+ | |||
+ | Надмірний натяг, різкі ривки віжками, неправильне розташування вудил у роті або невідповідність їх розміру ширині щелепи непокоять тварину, змушують її неадекватно реагувати на дії вершника. Ознаками болю є посилене виділення слини, жування вудил, постійно відкритий рот, помахи головою, «закидання» голови вверх під час руху. За дуже різкого ривка можливий навіть розрив губ у коня, а при постійному негативному впливі вудила можуть спричинити синдром «тугого рота», коли тварина взагалі перестає реагувати на делікатні рухи віжками, а підкорюється лише грубому впливу вершника. | ||
+ | |||
+ | Інколи трапляється, що при різкому ривку кінь затискає вудила зубами, при цьому він позбавляється неприємних відчуттів і робиться некерованим. Такі випадки знайшли відображення у народному фольклорі, зокрема, фразеологізм «закусив вудила» означає некеровану, люту людину. | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
+ | https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BB%D0%B0 | ||
− | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]] |
[[Категорія:Слова 2018 року]] | [[Категорія:Слова 2018 року]] |
Поточна версія на 16:56, 17 жовтня 2018
Вудила, -дил, с. мн. 1) Узда, уздечка. 2) Въ хвостѣ Большой Медвѣдицы названіе одной изъ меньшйхъ звѣздъ, находящейся между конечной и средной звѣздой. Мнж. 148.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]
ВУДИ́ЛА, ил, мн. Залізні стрижні, прикріплені до ременів вуздечки, якими гнуздають коня. Купи мені золоті вудила, Щоб я твого коня до води водила (Павло Чубинський, V, 1874, 195); Коні мирно терлись мордами й дзеленькали вудилами (Петро Панч, II, 1956, 324).
Словник синонімів
ВУДИ́ЛАмн. (залізні стрижні, прикріплені до ременів вуздечки, якими гнуздають коня), ТРЕ́НЗЕЛЬ, ЦУ́ГЛІзаст.;МУНДШТУ́К (додаткові металеві деталі з підіймальною розпинкою біля піднебіння, за допомогою яких легше правити конем). Коні мирно терлись мордами й дзеленькали вудилами (П. Панч); Рудий ситий кінь водить мідними боками, перебирає ногами, випинає дугою лискучу шию, кусає трензеля (Григорій Тютюнник); Летить той огир карий.., а той держить його за цуглі (П. Чубинський); Гасає на рудому жеребці Гнат. Сідло рипить, із мундштуків - шматками піна (Григорій Тютюнник).
Словник фразеологізмів
закуси́ти вуди́ла. Робити або говорити що-небудь, не стримуючи, не контролюючи себе, своїх вчинків. А я, дурний, мчав, закусивши вудила, уперед, верхи на всіх своїх давніх акторських помилках (Моє життя в мист.); — Я за здоровий глузд, — відповів Христич. — Ну, знаєш, — норовисто закусив вудила Деркач. — Ділом треба займатися, товаришу Христич, а не мудрувати (І. Цюпа).
рва́ти вуди́ла. Бути дуже злим, роздратованим кимсь, чимсь. І зараз він [Заболотний] уже рве вудила, нервується, його діяльну натуру дратує всіма визнаний припис триматись осторонь (О. Гончар).
Ілюстрації
Медіа
Див. також
Типи вудил
Окрім матеріалу виготовлення вудила різняться формою та розміром металевих стрижнів. Вони можуть бути більш широкими або вузькими; суцільнолитими, гранованими, плетеними; складатися з двох або трьох частин. Найбільш м'якими вважаються широкі та гладкі вудила. Крім того, вирізняють:
- Трензель або власне вудила — найбільш поширена конструкція, що складається з двох металевих стрижнів та двох кілець, за допомогою яких вона кріпиться до щічних ременів вуздечки;
- Мундштук — вудила з боковими «щічками», які посилюють вплив на рот коня. Також мають мундштуковий ланцюжок, який охоплює нижню щелепу ззовні та більш щільно притискає конструкцію до голови. Мундштуки вставляють в рот коня додатково до звичайних вудил, окремо не використовують. За рахунок сильного впливу вони загалом вважаються «жорсткими», тому не використовуються при звичайній їзді, їх застовують у виїздці;
- Пелям (від нім. Pelham) — перехідна форма між трензелем та мундштуком, одночасно заміняє обидві конструкції.
У ротовій порожнині тварини вудила розташовуються на беззубій ділянці нижньої щелепи і створюють тиск на м'які тканини (губи, язик, десна) та опосередковано на кістку. В залежності від сили натягу віжків вудила можуть делікатно впливати або викликати відчутний дискомфорт і біль.
Принцип дії
«Жорстке» застосування вудил. За помірного натягу віжків з обох кінців кінь зупиняється, якщо віжкі натягуються нерівномірно, то кінь, поступаючись тиску, повертає в той бік, де вплив більш відчутний.
Надмірний натяг, різкі ривки віжками, неправильне розташування вудил у роті або невідповідність їх розміру ширині щелепи непокоять тварину, змушують її неадекватно реагувати на дії вершника. Ознаками болю є посилене виділення слини, жування вудил, постійно відкритий рот, помахи головою, «закидання» голови вверх під час руху. За дуже різкого ривка можливий навіть розрив губ у коня, а при постійному негативному впливі вудила можуть спричинити синдром «тугого рота», коли тварина взагалі перестає реагувати на делікатні рухи віжками, а підкорюється лише грубому впливу вершника.
Інколи трапляється, що при різкому ривку кінь затискає вудила зубами, при цьому він позбавляється неприємних відчуттів і робиться некерованим. Такі випадки знайшли відображення у народному фольклорі, зокрема, фразеологізм «закусив вудила» означає некеровану, люту людину.
Зовнішні посилання
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BB%D0%B0