Відмінності між версіями «Навпіл»
м |
(→Ілюстрації) |
||
| (не показана одна проміжна версія ще одного учасника) | |||
| Рядок 15: | Рядок 15: | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:navpil1.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:navpil1.jpg|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:navpil2.jpg|x140px]] |
| − | + | ||
| − | + | ||
|} | |} | ||
Поточна версія на 07:52, 17 жовтня 2018
Навпі́л нар. Пополамъ
Зміст
Словник української мови: в 11 томах
НА́ВПІ́Л, присл.
1. На дві приблизно рівні частини; пополам. Тарас вийняв свіжий огірочок, розломив навпіл, пригостив і Льошку (Юрій Мокрієв, Острів.., 1961, 58); Місто лежало більше внизу між двома похилими горами, поділене навпіл вузенькою річкою (Дмитро Ткач, Черг. завдання, 1951, 131); // Порівну, в однаковій кількості. Вони ділили й ділять все навпіл, Все, що буває на солдатській службі (Любомир Дмитерко, Вітчизна, 1948, 116). ♦ Згинатися (зігнутися) навпіл — дуже згинатися (про поставу людини); Серце рветься (розривається) навпіл у кого — хто-небудь дуже переживає, тяжко страждає. І серце в нього рветься навпіл, І мислі його — полова (Леонід Первомайський, З глибини, 1956, 331).
2. з чим. Пополам з чим-небудь; з домішкою чогось; наполовину. На бурому, навпіл з пашею, снопі полуднує Мокрина Карпець (Михайло Стельмах, На .. землі, 1949, 55); Хліб! Який це хліб? Тамара вкусила і виплюнула. Сухий, колючий він, в'їдається в ясна. Придивилася — якесь борошно.. навпіл з тирсою (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 181).
Ілюстрації
|
|
