Відмінності між версіями «Нирнути»
(→Ілюстрації) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 8: | Рядок 8: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:65646.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:65646.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:65647.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:65647.jpg|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:65647.jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
Версія за 22:39, 15 жовтня 2018
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
x140px | x140px |
Медіа
Див. також
Джерела та література
Зовнішні посилання
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]
Нирнути. См. Ниряти. НИРНУТИ, ну, неш, док.
1. Однокр. до ниряти. Розхриставшись, бризнув [Тарас] в воду, Нирнув (Іван Котляревський, I, 1952, 111); Запорожець в одежі кинувся в ріку, нирнув і витяг дитину (Федір Бурлака, Напередодні, 1956, 37).
2. перен., розм. Швидко зникати, ховаючись куди-небудь. Грицько, як миша, нирнув попід руками і затерся між людьми (Панас Мирний, I, 1954, 259); Машур круто повернувся й нирнув під ближній вагон (Олесь Донченко, III, 1950, 453).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 414.
нирнути -ну́, -не́ш, док. 1) Однокр. до ниряти. 2) перен., розм. Швидко зникати, ховаючись куди-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
