Відмінності між версіями «Нирнути»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Ілюстрації)
(Ілюстрації)
Рядок 8: Рядок 8:
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:65646.jpg|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:65646.jpg|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:65647.jpg|x140px]]  
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:65647.jpg|x140px]]  
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:65647.jpg|x140px]]
 
|}
 
|}
  

Версія за 22:39, 15 жовтня 2018

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

65645.jpg 65646.jpg x140px x140px

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]

Нирнути. См. Ниряти. НИРНУТИ, ну, неш, док.

1. Однокр. до ниряти. Розхриставшись, бризнув [Тарас] в воду, Нирнув (Іван Котляревський, I, 1952, 111); Запорожець в одежі кинувся в ріку, нирнув і витяг дитину (Федір Бурлака, Напередодні, 1956, 37).

2. перен., розм. Швидко зникати, ховаючись куди-небудь. Грицько, як миша, нирнув попід руками і затерся між людьми (Панас Мирний, I, 1954, 259); Машур круто повернувся й нирнув під ближній вагон (Олесь Донченко, III, 1950, 453).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 414.

нирнути -ну́, -не́ш, док. 1) Однокр. до ниряти. 2) перен., розм. Швидко зникати, ховаючись куди-небудь.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.