Відмінності між версіями «Рапач»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Зовнішні посилання)
 
(не показано 7 проміжних версій цього учасника)
Рядок 2: Рядок 2:
 
[[Категорія:Ра]]
 
[[Категорія:Ра]]
 
   
 
   
==Сучасні словники==
+
==За словником==
 
Тлумачення слова у сучасних словниках
 
Тлумачення слова у сучасних словниках
 +
 +
РАПА́Ч див. рапак.
 +
 +
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 452.
 +
 +
 +
РАПА́Ч див. рапа́к.
 +
 +
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 452.
 +
 +
 +
 +
Рапач, ча, м. = Рапак. Вх. Уг. 264.
 +
 +
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 6.
 +
 +
 +
 +
==Опис==
 +
Свою назву цей птах отримав за гучний крик «дерк-дерк», який видає під час шлюбного періоду, перш за все вночі . Птах, що кричить, витягає шию вперед та час від часу повертає її у різні боки. Цей крик чути досить далеко — до 1 км й більше. Довжина тулуба рапача становить 20—25 см, розмах крил 46—53 см, вага його — 125—210 г. У нього пір'я рудувато-буре з боків з білими смугами. Підборіддя та верхня частина шиї світло-сірі. Верхня частина голови, махові пір'я крил та рульові хвоста — каштанові. Тулуб сплющений з боків, витягнута шия, короткий дзьоб. Ноги буроватого кольору.
 +
Рапач мешкає по всій Європі, за винятком північніших та найпівденніших її частин. Також є у Малій Азії, на півночі Ірану, середніх частинах Західного та Середнього Сибіру, на схід до річки Вілюй та Байкалу (Росія).
 +
 +
Рапач — гніздовий перелітний птах по всій території України
 +
 
==Ілюстрації==
 
==Ілюстрації==
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"  
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"  
 
|- valign="top"
 
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:рапач.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:рапач1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]  
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:рапач2.jpg|x140px]]  
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:рапач3.jpg|x140px]]
 
|}
 
|}
  
 
==Медіа==
 
==Медіа==
 +
{{#ev:youtube|_yqnUzj16MI}}
 +
{{#ev:youtube|JwGU94QUE_c}}
  
==Див. також==
+
==Цікаві факти==
 +
Рапача знають майже всі, однак мало хто тримав цього птаха в руках або спостерігав його на волі. Це пояснюється тим, що рапач веде надзвичайно потайний спосіб життя. Однак сам птах галасливий і має гучний та різкий голос, який дуже далеко чутно. Це найгаласливіший зі всіх наших пастушкових. Крик рапача надзвичайно характерний, його не можна сплутати ні з чим. Він звучить як склади «ге-ге» або «дерг-дерг» (звідси і назва), вигукувані скрипучим голосом, але дуже голосно. Крикнувши двічі, деркач робить коротку паузу, потім скрикує знову і знову замовкає. Це шлюбна весняна пісня самця; у травні й червні він кричить із надзвичайним азартом, іноді цілі ночі безперервно, також вранці й увечері, а іноді й удень.
  
==Джерела та література==
+
За розмірами рапач досить невеликий (довжина тіла до 30 см) і вагою 120-200 г. Старі птахи бувають трохи важчими. Дзьоб короткий і досить широкий в основі, його довжина 1,9-2,3 см. Забарвлення зверху доволі строкате — рудувато-буре, з чорнуватою центральною частиною і сіруватими кінцями пера. Передня частина шиї, воло й груди сірі, черево і боки вохристо-білуваті, з рудуватими смугами. Райдужка горіхового кольору або червоно-бура. Хвіст короткий. Тіло рапача здається сплюснутим із боків, як і в курочки водяної. Рапач поширений на багатьох територіях і гніздиться майже по всій Україні, окрім високогір'я та деяких приморських регіонів. В Європі загалом теж розповсюджений широко. На північ проникає майже до Полярного кола, на півдні трапляється на Кавказі й у Середній Азії. В Росії гніздиться до Алтаю і верхів'я річки Лени в Сибіру. Окрім того, поширений у Західній Європі та Малій Азії.
  
==Зовнішні посилання==
+
На відміну від лиски і водяної курочки, рапач уникає відкритої води і дуже зволожених ділянок. Його улюблені місця — це вологі луги з пишною травою й не дуже сирі осокові болота. Він тримається також на болотах із чагарниками і навіть у посівах зернових, що зростають у сирих низинах. Цьому птахові потрібна густа трава, яка ховала б його від ворогів. В описаних угіддях деркачі тримаються з весни і майже все літо, з кінця ж його іноді переходять на сухіші місця — на луки, лісові зруби і навіть на поля з зерновими.
  
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/факультет права та міжнародних відносин]]
+
Під час весняних та осінніх перельотів рапачі мандрують ночами і частіше поодинці, тому приліт визначити дуже важко. По прильоті птахи розподіляються по гніздових місцях, але спочатку голосу не подають. Лише коли трава підросте настільки, що птах відчуватиме себе в ній у безпеці, починається шлюбний період, і деркачі стають дуже галасливими. Кричать тільки самці, мабуть закликаючи цією «піснею» самок або викликаючи суперників.
[[Категорія:Слова 2018 року]]
+
 
 +
Рапач дуже захоплюється своїм співом і входить у такий азарт, що до нього можна підійти досить близько, якщо робити кроки «під пісню», тобто у момент крику. Злітає рапач рідко і лише у разі крайньої потреби. Зазвичай він рятується бігом, причому дуже швидко і вправно пробирається в густій траві або осоці, лавіруючи поміж стеблами і травинками. Ймовірно, це полегшується формою його стислого з боків тіла. Злітає він важко і незграбно, опустивши зад і «розвісивши ноги», насилу ляскаючи своїми короткими круглими крильми. Пролетівши небагато, інколи яких-небудь 20-30 м, деркач знову падає в густу траву, і вдруге його вже не підняти. Навіть мисливські собаки насилу піднімають деркача. Він крутиться у них під самісіньким носом, робить петлі й кола, затаюється в кущах, знову біжить і злітає, тільки вичерпавши, мабуть, всі можливості врятуватися «пішки» і не бачачи іншого способу звільнитися від наполегливого переслідування.
 +
 
 +
Доводиться тільки дивуватися, як за таких поганих здібностей до польоту птахи дістаються до місць зимівель і долітають навіть до Південної Африки. Мабуть, їм це коштує значної праці. Трапляються випадки, коли птахів у пролітний час знаходили в містах. Нерідко знаходять рапачів, що розбилися вночі об стіни будинків або об телеграфні дроти. Це свідчить, що птахи летять низько над землею.
 +
 
 +
У розпал шлюбного періоду між самцями, мабуть, відбуваються бійки; але незабаром самки сідають на яйця, і крики потроху вщухають, хоча в ясні ночі їх іноді буває чутно ще й у другій половині літа. Довше кричать деркачі на півдні, де самки виводять пташенят двічі і де проходить так би мовити другий шлюбний період.
 +
 
 +
Самці не беруть участі в гніздових справах, і самка одна будує гніздо і виховує молодих. Пташенята вилуплюються в чорному пуху. Матері тримаються з виводком, поки молоді не стануть зовсім самостійними; потім сім'ї розбиваються, і птахи тримаються поодинці. Відліт відбувається з серпня. До відльоту птахи значно жиріють.
 +
 
 +
==Джерела та література==
 +
http://pernatidruzi.org.ua/tsikavi_fakty_pro_derkacha.html

Поточна версія на 17:58, 15 жовтня 2018

Рапач, -ча, м. = Рапак. Вх. Уг. 264.

За словником

Тлумачення слова у сучасних словниках

РАПА́Ч див. рапак.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 452.


РАПА́Ч див. рапа́к.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 452.


Рапач, ча, м. = Рапак. Вх. Уг. 264.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 6.


Опис

Свою назву цей птах отримав за гучний крик «дерк-дерк», який видає під час шлюбного періоду, перш за все вночі . Птах, що кричить, витягає шию вперед та час від часу повертає її у різні боки. Цей крик чути досить далеко — до 1 км й більше. Довжина тулуба рапача становить 20—25 см, розмах крил 46—53 см, вага його — 125—210 г. У нього пір'я рудувато-буре з боків з білими смугами. Підборіддя та верхня частина шиї світло-сірі. Верхня частина голови, махові пір'я крил та рульові хвоста — каштанові. Тулуб сплющений з боків, витягнута шия, короткий дзьоб. Ноги буроватого кольору. Рапач мешкає по всій Європі, за винятком північніших та найпівденніших її частин. Також є у Малій Азії, на півночі Ірану, середніх частинах Західного та Середнього Сибіру, на схід до річки Вілюй та Байкалу (Росія).

Рапач — гніздовий перелітний птах по всій території України

Ілюстрації

Рапач.jpg Рапач1.jpg Рапач2.jpg Рапач3.jpg

Медіа

Цікаві факти

Рапача знають майже всі, однак мало хто тримав цього птаха в руках або спостерігав його на волі. Це пояснюється тим, що рапач веде надзвичайно потайний спосіб життя. Однак сам птах галасливий і має гучний та різкий голос, який дуже далеко чутно. Це найгаласливіший зі всіх наших пастушкових. Крик рапача надзвичайно характерний, його не можна сплутати ні з чим. Він звучить як склади «ге-ге» або «дерг-дерг» (звідси і назва), вигукувані скрипучим голосом, але дуже голосно. Крикнувши двічі, деркач робить коротку паузу, потім скрикує знову і знову замовкає. Це шлюбна весняна пісня самця; у травні й червні він кричить із надзвичайним азартом, іноді цілі ночі безперервно, також вранці й увечері, а іноді й удень.

За розмірами рапач досить невеликий (довжина тіла до 30 см) і вагою 120-200 г. Старі птахи бувають трохи важчими. Дзьоб короткий і досить широкий в основі, його довжина 1,9-2,3 см. Забарвлення зверху доволі строкате — рудувато-буре, з чорнуватою центральною частиною і сіруватими кінцями пера. Передня частина шиї, воло й груди сірі, черево і боки вохристо-білуваті, з рудуватими смугами. Райдужка горіхового кольору або червоно-бура. Хвіст короткий. Тіло рапача здається сплюснутим із боків, як і в курочки водяної. Рапач поширений на багатьох територіях і гніздиться майже по всій Україні, окрім високогір'я та деяких приморських регіонів. В Європі загалом теж розповсюджений широко. На північ проникає майже до Полярного кола, на півдні трапляється на Кавказі й у Середній Азії. В Росії гніздиться до Алтаю і верхів'я річки Лени в Сибіру. Окрім того, поширений у Західній Європі та Малій Азії.

На відміну від лиски і водяної курочки, рапач уникає відкритої води і дуже зволожених ділянок. Його улюблені місця — це вологі луги з пишною травою й не дуже сирі осокові болота. Він тримається також на болотах із чагарниками і навіть у посівах зернових, що зростають у сирих низинах. Цьому птахові потрібна густа трава, яка ховала б його від ворогів. В описаних угіддях деркачі тримаються з весни і майже все літо, з кінця ж його іноді переходять на сухіші місця — на луки, лісові зруби і навіть на поля з зерновими.

Під час весняних та осінніх перельотів рапачі мандрують ночами і частіше поодинці, тому приліт визначити дуже важко. По прильоті птахи розподіляються по гніздових місцях, але спочатку голосу не подають. Лише коли трава підросте настільки, що птах відчуватиме себе в ній у безпеці, починається шлюбний період, і деркачі стають дуже галасливими. Кричать тільки самці, мабуть закликаючи цією «піснею» самок або викликаючи суперників.

Рапач дуже захоплюється своїм співом і входить у такий азарт, що до нього можна підійти досить близько, якщо робити кроки «під пісню», тобто у момент крику. Злітає рапач рідко і лише у разі крайньої потреби. Зазвичай він рятується бігом, причому дуже швидко і вправно пробирається в густій траві або осоці, лавіруючи поміж стеблами і травинками. Ймовірно, це полегшується формою його стислого з боків тіла. Злітає він важко і незграбно, опустивши зад і «розвісивши ноги», насилу ляскаючи своїми короткими круглими крильми. Пролетівши небагато, інколи яких-небудь 20-30 м, деркач знову падає в густу траву, і вдруге його вже не підняти. Навіть мисливські собаки насилу піднімають деркача. Він крутиться у них під самісіньким носом, робить петлі й кола, затаюється в кущах, знову біжить і злітає, тільки вичерпавши, мабуть, всі можливості врятуватися «пішки» і не бачачи іншого способу звільнитися від наполегливого переслідування.

Доводиться тільки дивуватися, як за таких поганих здібностей до польоту птахи дістаються до місць зимівель і долітають навіть до Південної Африки. Мабуть, їм це коштує значної праці. Трапляються випадки, коли птахів у пролітний час знаходили в містах. Нерідко знаходять рапачів, що розбилися вночі об стіни будинків або об телеграфні дроти. Це свідчить, що птахи летять низько над землею.

У розпал шлюбного періоду між самцями, мабуть, відбуваються бійки; але незабаром самки сідають на яйця, і крики потроху вщухають, хоча в ясні ночі їх іноді буває чутно ще й у другій половині літа. Довше кричать деркачі на півдні, де самки виводять пташенят двічі і де проходить так би мовити другий шлюбний період.

Самці не беруть участі в гніздових справах, і самка одна будує гніздо і виховує молодих. Пташенята вилуплюються в чорному пуху. Матері тримаються з виводком, поки молоді не стануть зовсім самостійними; потім сім'ї розбиваються, і птахи тримаються поодинці. Відліт відбувається з серпня. До відльоту птахи значно жиріють.

Джерела та література

http://pernatidruzi.org.ua/tsikavi_fakty_pro_derkacha.html