Відмінності між версіями «Овеча»

Версія за 12:29, 14 жовтня 2018

Овеча, -чати, с. Ягненокъ; овечка. Бере (вовк) чи овеча, чи порося. О. 1861. VIII. 96. Пара воликів єсть і овечат трохи. Рудч. Ск. І. 207.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ОВЕЧА́, а́ти, с. Пестл. до вівця́. Вона вирвала бадилину нехворощі і гнала додому худесенькі овечата (Н.-Лев., III, 1956, 329); — Прийдеться, мабуть, — гадає Марта, — й овечата продати під осінь, а ціна ж тепер на скотину — не годуй краще… (Кос., Новели, 1962, 64); * У порівн. Переполохані панянки тулились по кутках, як овечата розігнаної вовком отари (Стор., І, 1957, 375).

Орфографічний словник української мови. 2005

овеча́ іменник середнього роду, істота

Ілюстрації

[[Файл:Овеча.jpg|200px|thumb|left|]

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання