Відмінності між версіями «Жмурити»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
Наказовий спосіб | Наказовий спосіб | ||
1 особа жму́рмо | 1 особа жму́рмо | ||
| − | 2 особа жмур жму́рте | + | 2 особа жмур жму́рте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа жму́ритиму жму́ритимемо, жму́ритимем | 1 особа жму́ритиму жму́ритимемо, жму́ритимем | ||
Версія за 17:09, 13 жовтня 2018
Жмурити, -рю, -риш, гл. Щурить. Рання пташка зубці теребить, а пізня очиці жмурить. Ном. № 11309. Інфінітив жму́рити
Наказовий спосіб 1 особа жму́рмо 2 особа жмур жму́рте МАЙБУТНІЙ ЧАС 1 особа жму́ритиму жму́ритимемо, жму́ритимем 2 особа жму́ритимеш жму́ритимете 3 особа жму́ритиме жму́ритимуть ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС 1 особа жму́рю жму́римо, жму́рим 2 особа жму́риш жму́рите 3 особа жму́рить жму́рять
Зміст
Словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980): ЖМУ́РИТИ, рю, риш; наказ. сп. жмур; недок., перех. Стуляючи повіки, частково прикривати (очі). Рання пташка дзьобик чистить, а пізня очиці жмурить (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 204); Іван поспішавсь, стукавсь коліньми в смереки, одводив руками гіллячки і жмурив очі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 350).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 538.
Словник Грінченка
Ілюстрації
|
|
|
|
