Відмінності між версіями «Жмурити»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Рядок 2: | Рядок 2: | ||
[[Категорія:Жм]] | [[Категорія:Жм]] | ||
Інфінітив жму́рити | Інфінітив жму́рити | ||
− | |||
Наказовий спосіб | Наказовий спосіб | ||
− | 1 особа жму́рмо | + | 1 особа жму́рмо |
− | 2 особа жмур жму́рте | + | 2 особа жмур жму́рте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
− | 1 особа жму́ритиму жму́ритимемо, жму́ритимем | + | 1 особа жму́ритиму жму́ритимемо, жму́ритимем |
− | 2 особа жму́ритимеш жму́ритимете | + | 2 особа жму́ритимеш жму́ритимете |
− | 3 особа жму́ритиме жму́ритимуть | + | 3 особа жму́ритиме жму́ритимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
− | 1 особа жму́рю жму́римо, жму́рим | + | 1 особа жму́рю жму́римо, жму́рим |
− | 2 особа жму́риш жму́рите | + | 2 особа жму́риш жму́рите |
− | 3 особа жму́рить жму́рять | + | 3 особа жму́рить жму́рять |
==Словники== | ==Словники== | ||
Словник української мови | Словник української мови |
Версія за 17:08, 13 жовтня 2018
Жмурити, -рю, -риш, гл. Щурить. Рання пташка зубці теребить, а пізня очиці жмурить. Ном. № 11309. Інфінітив жму́рити
Наказовий спосіб 1 особа жму́рмо 2 особа жмур жму́рте МАЙБУТНІЙ ЧАС 1 особа жму́ритиму жму́ритимемо, жму́ритимем 2 особа жму́ритимеш жму́ритимете 3 особа жму́ритиме жму́ритимуть ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС 1 особа жму́рю жму́римо, жму́рим 2 особа жму́риш жму́рите 3 особа жму́рить жму́рять
Зміст
Словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980): ЖМУ́РИТИ, рю, риш; наказ. сп. жмур; недок., перех. Стуляючи повіки, частково прикривати (очі). Рання пташка дзьобик чистить, а пізня очиці жмурить (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 204); Іван поспішавсь, стукавсь коліньми в смереки, одводив руками гіллячки і жмурив очі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 350).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 538.