Відмінності між версіями «Фурчати»
| Рядок 18: | Рядок 18: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Фурчати2.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Фурчати2.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Фурчати3.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Фурчати3.jpg|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Фурчати4.jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
Версія за 13:30, 13 жовтня 2018
Фурчати, -чу, -чиш, гл. Шумѣть, жужжать. Фр. (Желех.).
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
ФУРЧА́ТИ, чу, чиш, недок., розм. Утворювати одноманітно-деренчливий звук крилами при польоті (про комах). Я прислухався до гудіння жуків, котрі часто фурчали навкруги (Збірник про Кропивницького, 1955, 6); // Швидким польотом, рухом утворювати подібний звук. Неначе велетенський джміль, фурчить веретено (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 787); // Утворювати деренчливий звук при роботі (про механізми). Вузенькі вулички роїлися робітничим людом, по кошарах фурчали млинки, парові машини свистали (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 24). (Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 656.)
Фурчати, -чу, -чиш, гл. Шумѣть, жужжать. Фр. (Желех.). (Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 656.)
Ілюстрації
|
|
|
|
