Відмінності між версіями «Вина»

Поточна версія на 18:02, 11 жовтня 2018

Ви́на, -вин, с. мн. См. Вино 3.

Вина, -ни, ж. 1) Вина. Иногді б’ють Хому за Яремину вину. Ном. № 4062. 2) Обвиненіе. На того вина, кого вдома нема. Ном. № 2821. 3) Судебная пошлина.

Сучасні словники

Вино - це алкогольний напій, що має міцність від 9 до 16% (натуральні вина) і від 16 до 22% (кріплені вина). Вино виходить завдяки повному або частковому бродінню виноградного або будь-якого іншого соку з плодів і ягід.

Походження виноробства

Найстарішим виноградним кісточкам з культурного винограду, знайдених археологами, налічується 9000 років. Вони були знайдені на Півночі Ірану.

Вино є важливою ознакою існування цивілізації. Саме вавілоняни та єгиптяни, а згодом греки та античні римляни розповсюджували культ цього напою.[2]

Виготовлення вина (фреска в давньоєгипетському похованні 15 ст. до Хр.) Вино виготовляли вже в Стародавньому Єгипті та Межиріччі. Саме звідти вино і було привезене до Греції, а звідти й до Римської імперії. Також виноробство і споживання вина в давні часи було поширене на всьому Близькому Сході і в Передній Азії. Найстарішим матеріальним свідченням стародавнього виноробства є знайдені археологами в Колхиді (Грузія) вкопані в землю великі глиняні посудини з залишками кісточок винограду з 8.000 до Хр. Такого ж приблизно віку (7000 років) залишки винної кислоти в черепках глечиків в неолітичному селищі Хаджи Фируз Тепе на півночі Ірану.

На північному сході Вірменії археологами були знайдені найдавніші знаряддя повного виноробного циклу: прес і посудини для збражування, котрі за даними хімічного аналізу належать до 4-го тисячоліття до н. е.[3][4][5][6]

Згідно з міфами та легендами виноробство трактувалось у різних народів по-різному. Греки вірували в Діоніса (що у римлян звався Бахус) - бога рослинності, родючості та виноробства з яким пов'язано ряд міфів та легенд. Шумери в "Епосі про Гільгамеша" згадують про те, як Гільгамеш знаходить виноградник у ХХVII ст. до н.е. [7].

Починаючи з VI століття виноградники культивувалися середньовічними ченцями, а монастирі ставали свого роду центрами виноробної промисловості, що приносило їм прибуток, а також забезпечувало постійний запас вина, символу крові Ісуса Христа, для бенкетів з нагоди різних свят, релігійних служб (причастя), приймання важливих гостей, паломників тощо. У Середньовіччі, з розвитком міст, до виноробства починає долучатися також і заможне міщанство. Міста стали оточувати виноградники. Таким чином, в XV столітті культивування виноградників стало повсюдним у Франції — на землях церкви, аристократів та бюрґерів. Протягом усього періоду середньовіччя, Франція була найбільшим експортером вина, а регіоном з найбільшою площею виноградників був Іль-де-Франс.[8][відсутнє в джерелі]. Епоха Просвітництва характерна зростанням досліджень в галузі виноробства. У цей період до різноманітних досліджень були залучені широкі наукові кола. Окремі вчені та навіть цілі університети досліджували проблеми виноробства, зокрема було детально розглянуто питання очищення, стабілізації та покращення смакових якостей вина. Детальніше зосередились і на сортовому складі виноградників.[9]

Найбільшого розвитку виноробство досягло наприкінці XVII — початку XVIII ст. в Європі. В цей час, європейські країни Франція, Іспанія, Португалія, Італія, Угорщина стали монополістами у торгівлі вином. Проте, з посиленням конкуренції та економічними кризами відбувалося зменшення площ виноградників і скорочення виробництва вина. Проте, найбільшу шкоду для європейського виноградарства і виноробства заподіяли завезені з Північної Америки хвороби і шкідники винограду. Зокрема, завезена в 1845 році грибна хвороба оїдіум за короткий термін призвела до зменшення виробництва вина у Франції в 4 рази. В 1853 році був завезений антракноз, а в 1863 році — філоксера. Внаслідок появи філоксери за 15-20 років Франція втратила більше половини своїх виноградників, а виробництво вина впало з 84,5 млн гектолітрів до 23,4 млн гектолітрів. За деякими оцінками було знищено від двох третин до 90% відсотків усіх європейських виноградників.

Фальсифікація вина

Вже в античні часи серед ассірійців, єгиптян, греків, були відомі так звані «фальсифікації» вина з додаванням в нього води[22]. У Стародавньому Римі було широко пошерене «змащування» вина, як приводить Пліній Старший у своїй «Historia Naturalis»[23]. У Середньовіччі були навіть інструкції з виготовлення штучного вина. Крім іншого вино розбавляли соком бузини, щоб зробити його більш темним[24].

Особливого розмаху фальсифікування вин набуло у ХХ сторіччі. Цьому сприяло різке посилення конкуренції, що стимулювало виробників отримувати якомога дешеві продукти. Це часто відбувалось за рахунок зниження собівартості сировини та матеріалів. В свою чергу це призвело до появи «штучних вин», для виробництва котрих виноградний сік взагалі не потрібен. Через появу численних фальсифікатів у багатьох країнах були прийняті закони про вино, розроблено нормативні документи та технологічні інструкції виробництва. В 1924 році була утворена Міжнародна організація по виноградарству та виноробству (МОВВ)[25].

Закон України «Про виноград та виноградне вино»,[26] передбачає наступні способи фальсифікації вина:

нерегламентоване застосування цукру або продуктів, що містять цукор, у тому числі виноградного походження, для штучного підвищення міцності вин, підміна сортів винограду або зменшення терміну витримки при виготовленні вин марочних; додавання води, плодово-ягідних матеріалів, витяжок і відварів з плодів і ягід; підробка дешевих вин під найкращі вітчизняні або іноземні марки шляхом штучного збільшення екстрактивності, імітації кольору, аромату і смаку, а також додавання харчових або штучних речовин і есенцій; штучна ароматизація рослинними екстрактами чи запашними речовинами органічного синтезу; додавання замінників цукру (сахарину, аспартаму та інших подібних штучних речовин); виробництво сурогатів вин шляхом екстракції водою виноградних вичавок або родзинок; виготовлення сурогатів вин за відсутності продуктів переробки винограду; підробка вина за походженням, місцем виробництва, сортовим складом шляхом додавання виноматеріалів з гібридів прямих виробників, які не входять до затвердженого сортименту; етикетування, що не відповідає вимогам законодавства, використання інших видів дезінформації покупця при зовнішньому оформленні вин

Цікаві факти

За часів існування СРСР, різноманітні підробки, сурогати та взагалі «виноподібні» низькоякісні алкогольні напої, отримували різноманітні назви та прізвиська: «бормотуха», «бормотень» (від рос. бормотать — бурмотіти, плести язиком), «біоміцин» («біле міцне виніще»)[27], «чорнило» (червоне вино).[28], «три сокири» («Портвейн 777»), «рига-цетелі» (Ркацетелі), «грушки-яблучки» (плодоовочеві «вина»).

Ілюстрації

Медіа

Джерела та література

Деякі вина з темних сортів червоного винограду мають ринкову назву «чорне» або «синє»
Wine classification. French Wine Guide. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2007-06-22.
Goode, Jamie. Terroir revisited: towards a working definition. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2007-06-22.
Land of wines. Wines from Spain. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2007-07-17.
Інші види вина, наприклад ігристі вина, мають трохи інші норми цукру
Декотрі виноробні регіони з основних зон DOC-класу можуть мати це доповнення.

Міжнародна організація виноробства та виноградарств