Відмінності між версіями «Тіха»
(Створена сторінка: '''Тіха, -хи, '''''ж. ''= '''Утіха. '''''Але той з тої тіхи великої, же їму лісничий дав гроші, прийшо...) |
(→Ілюстрації) |
||
| (не показані 5 проміжних версій ще одного учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Тіха, -хи, '''''ж. ''= '''Утіха. '''''Але той з тої тіхи великої, же їму лісничий дав гроші, прийшов до жінки й каже. ''Гн. І. 207. Тіч, течі'', ж. ''Въ мельничной шестернѣ: разстояніе между цѣвками. Мик. 481. | '''Тіха, -хи, '''''ж. ''= '''Утіха. '''''Але той з тої тіхи великої, же їму лісничий дав гроші, прийшов до жінки й каже. ''Гн. І. 207. Тіч, течі'', ж. ''Въ мельничной шестернѣ: разстояніе между цѣвками. Мик. 481. | ||
[[Категорія:Ті]] | [[Категорія:Ті]] | ||
| + | |||
| + | ==Академічний тлумачний словник== | ||
| + | '''Утіха''' - це почуття радості, задоволення, викликане ким-, чим-небудь. ''У очах втіха заясніла; Усмішка грає гордовита (Леся Українка, I, 1951, 338); Настя глянула на Гната чистими, щасливими очима, і в них побачив він утіху та вдячність... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 54); Чи дійду до мети з потом я на чолі І сльозами утіхи умиюсь? (Максим Рильський, I, 1956, 21); Миронич з утіхою стежив, як оживав хлопець, рум'яніло зажовкле лице, блискотіли очі (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 117).'' | ||
| + | ==Словник української мови== | ||
| + | '''Втіха''' - це той (те), хто (що) викликає в комусь таке почуття. ''— Одна моя втіха, одно моє щастя, коли ти мене будеш хоч трошечки любити! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 45); Батько хоч і журився, що синів нема.., а все ж тільки й утіхи було в його, що вона [дочка] (Борис Грінченко, I, 1963, 314); Невже йому одна утіха: стоять зі склом *коло горна, і вже не сниться річка тиха, земля не сниться ворона? (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 7).'' | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:radost1.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:radost2.jpg|x140px]] | ||
| + | |||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|7M-rfNV-VoU}} | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | *[https://uk.wikisource.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BC_%D0%BB%D1%8E%D0%B4%D1%8F%D0%BC_%D0%BD%D0%B0_%D0%B2%D1%82%D1%96%D1%85%D1%83!] | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 12:46, 11 жовтня 2018
Тіха, -хи, ж. = Утіха. Але той з тої тіхи великої, же їму лісничий дав гроші, прийшов до жінки й каже. Гн. І. 207. Тіч, течі, ж. Въ мельничной шестернѣ: разстояніе между цѣвками. Мик. 481.
Зміст
Академічний тлумачний словник
Утіха - це почуття радості, задоволення, викликане ким-, чим-небудь. У очах втіха заясніла; Усмішка грає гордовита (Леся Українка, I, 1951, 338); Настя глянула на Гната чистими, щасливими очима, і в них побачив він утіху та вдячність... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 54); Чи дійду до мети з потом я на чолі І сльозами утіхи умиюсь? (Максим Рильський, I, 1956, 21); Миронич з утіхою стежив, як оживав хлопець, рум'яніло зажовкле лице, блискотіли очі (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 117).
Словник української мови
Втіха - це той (те), хто (що) викликає в комусь таке почуття. — Одна моя втіха, одно моє щастя, коли ти мене будеш хоч трошечки любити! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 45); Батько хоч і журився, що синів нема.., а все ж тільки й утіхи було в його, що вона [дочка] (Борис Грінченко, I, 1963, 314); Невже йому одна утіха: стоять зі склом *коло горна, і вже не сниться річка тиха, земля не сниться ворона? (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 7).
Ілюстрації
|
|
