Відмінності між версіями «І»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''І. Запряжка, -ки, '''''ж. ''= '''Засмажка. '''Вх. Лем. 416. Категорія:І)
 
 
(не показані 2 проміжні версії цього учасника)
Рядок 1: Рядок 1:
'''І. Запряжка, -ки, '''''ж. ''= '''Засмажка. '''Вх. Лем. 416.  
+
'''І, '''''сз. ''II. ''Був собі чоловік, і все його жінка слабувала. ''Рудч. Ск. І. 168. ''Як Бог дасть, то і в вікно подасть. ''Посл. ''І вітер не віє, і сонце не гріє. ''Нп. ''І виходила до його вся земля. ''Єв. М. І. 5. ''І де ті люде тут возьмуться. ''Шевч. 339. Между двумя гласными и послѣ гласной сокращается въ II. ''Як не зароблю, то лежатиму поки й опухну. ''ЗОЮР. І. 11. ''Стала їсти й пити. ''Шевч. 352. ''Далі вже й під Київ підступав. ''ЗОЮР. І. 3.
[[Категорія:І]]
+
 
 +
'''І, '''''меж. ''1) Выражаетъ удивленіе. ''І, матінко моя! Я бачив в городі такеє, що тілько в казці росказать. ''Гліб. ''І! що тепер із ним зробилось! Де в біса й сила тая ділась. ''Гліб. ''А жіночку свою любив і Господи єдиний! ''Шевч. 526. 2) І вже! Выражаетъ печаль, отсутствіе надежды: Эхъ! увы! ''Йди, доню, гуляти!... І вже, моя мати, мені не гуляти. ''Хата, 11. ''І вже, не справить горбатого могила. ''Ном. № 3221.
 +
 
 +
[[Категорія:Іб]]

Поточна версія на 01:11, 6 вересня 2012

І, сз. II. Був собі чоловік, і все його жінка слабувала. Рудч. Ск. І. 168. Як Бог дасть, то і в вікно подасть. Посл. І вітер не віє, і сонце не гріє. Нп. І виходила до його вся земля. Єв. М. І. 5. І де ті люде тут возьмуться. Шевч. 339. Между двумя гласными и послѣ гласной сокращается въ II. Як не зароблю, то лежатиму поки й опухну. ЗОЮР. І. 11. Стала їсти й пити. Шевч. 352. Далі вже й під Київ підступав. ЗОЮР. І. 3.

І, меж. 1) Выражаетъ удивленіе. І, матінко моя! Я бачив в городі такеє, що тілько в казці росказать. Гліб. І! що тепер із ним зробилось! Де в біса й сила тая ділась. Гліб. А жіночку свою любив і Господи єдиний! Шевч. 526. 2) І вже! Выражаетъ печаль, отсутствіе надежды: Эхъ! увы! Йди, доню, гуляти!... І вже, моя мати, мені не гуляти. Хата, 11. І вже, не справить горбатого могила. Ном. № 3221.