Відмінності між версіями «Навід»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
| − | == | + | ==Словник української мови: в 11 томах== |
| − | + | ||
| + | '''НА́ВІД''', воду, чол., заст. Вказівка, порада. | ||
| + | ♦ Дати навід — дати вказівку, порадити, навчити, як треба зробити що-небудь. | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 14:39, 10 жовтня 2018
На́від, -воду, м. 1) Указаніе, наущеніе. 2) да́ти на́від. Дать указаніе, навести на путь, научить, какъ сдѣлать что-нибудь. Ном. № 13757.
Зміст
Словник української мови: в 11 томах
НА́ВІД, воду, чол., заст. Вказівка, порада. ♦ Дати навід — дати вказівку, порадити, навчити, як треба зробити що-небудь.
Ілюстрації
|
|
|
|
