Відмінності між версіями «Дрібка»
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
[[Категорія:Др]] | [[Категорія:Др]] | ||
| − | == | + | ==Словник української мови: в 11 томах== |
| − | + | '''ДРІБКА''', и, жін. | |
| + | |||
| + | 1. Невелика частина, мала кількість чого-небудь. Їм страшно навіть подумати про такі гроші, хоч самі по дрібці ще більше тратять (Іван Франко, VII, 1951, 360). | ||
| + | |||
| + | 2. Те саме, що грудочка. Виступили повагом три діди, Три чисті білі хліби несучи 3 дрібками солі, звичаєм прадавнім, І подали з уклоном трьом грузинам (Максим Рильський, I, 1956, 422); Коли хурщики виймали істи свіжу булку з ковбасою — Майдан мав для того чорний хліб і дрібку цукру (Яків Качура, II, 1958, 8). | ||
| + | ♦ До дрібки, діал. — повністю, цілком, дощенту, геть-чисто. Коли старий будинок звалиться.. до дрібки, коли руїни згорять і спопеліють, то й новий будинок поставити не тяжко (Іван Франко, V, 1951, 252). | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 13:27, 10 жовтня 2018
Дрі́бка, -ки, ж. = дрібок. Соли дрібка. Рк. Левиц. дрібку. Немного. Дрібку постояти і поговорити. Вх. Зн. 16.
Зміст
Словник української мови: в 11 томах
ДРІБКА, и, жін.
1. Невелика частина, мала кількість чого-небудь. Їм страшно навіть подумати про такі гроші, хоч самі по дрібці ще більше тратять (Іван Франко, VII, 1951, 360).
2. Те саме, що грудочка. Виступили повагом три діди, Три чисті білі хліби несучи 3 дрібками солі, звичаєм прадавнім, І подали з уклоном трьом грузинам (Максим Рильський, I, 1956, 422); Коли хурщики виймали істи свіжу булку з ковбасою — Майдан мав для того чорний хліб і дрібку цукру (Яків Качура, II, 1958, 8). ♦ До дрібки, діал. — повністю, цілком, дощенту, геть-чисто. Коли старий будинок звалиться.. до дрібки, коли руїни згорять і спопеліють, то й новий будинок поставити не тяжко (Іван Франко, V, 1951, 252).
Ілюстрації
|
|
|
|
