Відмінності між версіями «Дзвоник»
(→Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.) |
(→Джерела та література) |
||
| (не показано 5 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Словник української мови: в 11 тт.== | ==Словник української мови: в 11 тт.== | ||
| − | ДЗВО́НИКИ, ів, мн. (одн. дзво́ник, а, ч.). Трав’яниста або напівкущова рослина з блакитними, синіми, ліловими, фіолетовими і т. ін. квітками, що формою нагадують маленькі дзвони. В парку, за словами старожилів, було багато фіалок, конвалій,.. дзвоників та інших квітів (Парк Олександрія, 1949, 99). | + | '''ДЗВО́НИКИ''', ів, мн. (одн. дзво́ник, а, ч.). Трав’яниста або напівкущова рослина з блакитними, синіми, ліловими, фіолетовими і т. ін. квітками, що формою нагадують маленькі дзвони. В парку, за словами старожилів, було багато фіалок, конвалій,.. дзвоників та інших квітів (Парк Олександрія, 1949, 99). |
| − | + | '''ДЗВОНИК''' 1, а, чол. Те саме, що дзвінок. Чути кроки і срібний дзвін ручного дзвоника (Іван Кочерга, III, 1956, 16); * Образно. Жайворонок то підлітав вище й зникав у блакиті, то спускався й розсипав дзвоники над самою головою (Юрій Яновський, II, 1954, 141). | |
| − | ДЗВОНИК 1, а, чол. Те саме, що дзвінок. Чути кроки і срібний дзвін ручного дзвоника (Іван Кочерга, III, 1956, 16); * Образно. Жайворонок то підлітав вище й зникав у блакиті, то спускався й розсипав дзвоники над самою головою (Юрій Яновський, II, 1954, 141). | + | |
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
| Рядок 14: | Рядок 13: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:D20.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:D20.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:D30.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:D30.jpg|x140px]] | ||
| − | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zvinochki.jpg|x140px]] | |
|} | |} | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| − | {{#ev:youtube| | + | {{#ev:youtube|ux5ox-6TqlE}} |
==Див. також== | ==Див. також== | ||
| Рядок 28: | Рядок 27: | ||
1. Словнику української мови у 11 томах | 1. Словнику української мови у 11 томах | ||
| − | + | ==Зовнішні посилання== | |
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]] | ||
[[Категорія:Слова 2018 року]] | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 11:36, 8 жовтня 2018
Дзвоник, -ка, м. 1) = Дзвінок въ 1 знач. Коні помчали, дзвоники задзвеніли. Кв. 2) мн. Дзвоники. Раст. Колокольчики, Campanula persicifolia, Campanula trachelium, Convolvulus sepium L., Linaria genistaefolia Mill. См. Дзвінок, дзвіночок. Ум. Дзвоничок. Ком. II. 81.
Зміст
Словник української мови: в 11 тт.
ДЗВО́НИКИ, ів, мн. (одн. дзво́ник, а, ч.). Трав’яниста або напівкущова рослина з блакитними, синіми, ліловими, фіолетовими і т. ін. квітками, що формою нагадують маленькі дзвони. В парку, за словами старожилів, було багато фіалок, конвалій,.. дзвоників та інших квітів (Парк Олександрія, 1949, 99).
ДЗВОНИК 1, а, чол. Те саме, що дзвінок. Чути кроки і срібний дзвін ручного дзвоника (Іван Кочерга, III, 1956, 16); * Образно. Жайворонок то підлітав вище й зникав у блакиті, то спускався й розсипав дзвоники над самою головою (Юрій Яновський, II, 1954, 141).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
1. Словнику української мови у 11 томах
