Відмінності між версіями «Старливий»
(→Ілюстрації) |
(→Зовнішні посилання=) |
||
| (не показані 7 проміжних версій 2 учасників) | |||
| Рядок 18: | Рядок 18: | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|KPB3zPx2qdE}} | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
| + | *[http://ukrlit.org/slovnyk/старанно] | ||
| + | *[https://ru.wiktionary.org/wiki/старанний] | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| − | + | 1. вікісловник | |
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | 2. Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 651. |
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]] | ||
[[Категорія:Слова 2018 року]] | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 11:23, 8 жовтня 2018
Старли́вий, -а, -е. Старательный. Які ми старливі, як ми для вас працюємо. НВолын. у.
Зміст
Словник української мови: в 11 томах.
СТАРА́ННИЙ, СТАРЛИВИЙ
Який дбайливо, ретельно, щиро виконує що-небудь, ставиться до чогось; дбайливий, ретельний. Уважний і старанний учень Побачив те, що іншим не під силу (Микола Гірник, Стартують.., 1963, 10); Слава про Данила пройшла далеко, що він до письма старанний (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 416); В вечірню школу йде Оксана, — Вона кінча десятий клас. В роботі щира і старанна, Проста дівчина — без прикрас (Любов Забашта, Нові береги, 1950, 92); // Який виконується, здійснюється дбайливо, ретельно. Видання мені сподобалося:.. дешево і старанна коректа (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 126); Старанна праця, що забезпечила високі врожаї, дала нам змогу перевиконати план продажу зерна державі (Хлібороб України, 1, 1968, 6); Систематичний і старанний технічний догляд, дбайливе ставлення до машин і правильна їх експлуатація — основа безперебійної і тривалої їх роботи (Радянська Україна, 20.I 1954, 2); // Який виражає дбайливість, ретельність, свідчить про них. Старанний почерк; Старанний вигляд.
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
1. вікісловник
2. Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 651.
