Відмінності між версіями «Тлуса»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Сучасні словники) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 13: | Рядок 13: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:ris2.jpg|x140px]] |
| − | + | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:ris1.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:ris1.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:ris.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:ris.jpg|x140px]] | ||
Версія за 14:54, 6 жовтня 2018
Тлуса, нар. Рысью. Та що се за коні, от як чаталає ними; я як пустю своїх тлуса, то далеко покину їх ззаду. Уман. у.
Зміст
Словник української мови: в 11 томах.и
РИ́ССЮ, ТЛУСОЮ присл.
1. Швидким алюром, середнім між галопом і ступою (про коней). Коні.. рвонулись риссю, зашелестів під колесами пісок (Юрій Збанацький, Незабутнє, 1953, 35); // Верхи на конях цим алюром (про людей). Козаки знову сіли на коней і риссю спустились у долину (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 9).
2. розм. Бігом, швидко (про людей). Наказав [голова] шоферові риссю мчати до колгоспу по воли (Євген Кравченко, Сердечна розмова, 1957, 137).
Ілюстрації
|
|
|
