Відмінності між версіями «Жучок»
(→Ілюстрації) |
(→Ілюстрації) |
||
Рядок 24: | Рядок 24: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Жук0.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Жук0.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Жук1.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Жук1.jpg|x140px]] | ||
− | + | ||
− | + | ||
|} | |} | ||
Версія за 13:49, 6 жовтня 2018
Жучок, -чка, м. Ум. отъ жук.
Зміст
- 1 Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.
- 2 Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.
- 3 Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.
- 4 Ілюстрації
- 5 Медіа
- 6 Див. також
- 7 Джерела та література
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.
ЖУК, а́, ч.
1. Комаха ряду твердокрилих, в якої верхні тверді крила захищають нижні прозорі крила, за допомогою яких літають. Обізвалась трава голосами тисячі своїх жильців: коників, метеликів, жуків (Мирний, І, 1954, 318); Кріт досить швидко посувається під землею, одночасно ласуючи черв’яками, личинками, жуками, що живуть у землі (Коп., Як вони.., 1961, 32); * У порівн. Раптом у хату вбігла чорна, як жук, присадкувата дівчина (Л. Укр., III, 1952, 669); Гудуть заводи, як жуки (Сос., II, 1958, 381).
Жук-водолю́б — жук, який має пристосовані до плавання ноги і живе у воді. З-під широкого листя виплив жук-водолюб (Донч., IV, 1957, 262); Жук-гнойови́к — жук, що живе у гною і харчується комахами та їх личинками. * У порівн. Та ось Білогруд побачив бельгійську вантажну машину, що вкочувалася на вулицю спаленого села, немов величезний жук-гнойовик (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 227); Жук-рога́ч — великий чорний з рогами жук, що живе в гнилій деревині і харчується головним чином соком листяних дерев. Попід гору оту піду, Де два дуби ростуть на виду, Де жуки-рогачі Пролітали вночі (Забашта, Нові береги, 1950, 142); * У порівн. Мотор вуркоче розмірено, немов велетенський жук-рогач гуде десь над самим вухом (Збан., Між .. людьми, 1955, 18); Колора́дський (картопля́ний) жук — бурувато-жовтий прожерливий жук, що об’їдає листя картоплі та інших рослин родини пасльонових і завдає цим великої шкоди. Проти колорадського картопляного жука та личинок хрущів дихлоретан застосовується в суміші з гексахлораном (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 43).
◊ Жуки́ в голові́ у кого — у кого-небудь не все гаразд з розумовими здібностями. Нехай, дурні, собі пустують: У них, видно, жуки у голові… (Гл., Вибр., 1957, 62); Пусти́ти жука́ — зробити щось неприємне. — Він може нам нашкодити, — міркую голосно. — Не зможе. Я йому такого жука пущу, що ураз заціпить… (Кач., II, 1958, 48).
2. перен., розм. Про пронозливу, шахраювату, хитру людину. Коли конвоїри відійшли, Андрій невдоволено пробурмотів: — Таким жукам тільки трибунал допоможе (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 56); Роман Васильович хоч і битий жук, а, очевидно, пішов теж на поводу в різних Леусів та Яцухненків (Збан., Перед-жнив’я, 1960, 322).
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.
1) Жукъ, Scarabeus. жуки́ у голові́ (у ко́го). Глупъ. Нехай, дурні, собі пустують; у них, видно, жуки у голові. Гліб.
2) Кличка черной собаки. Аф. 403. Ум. Жучо́к, жуче́чок. Ув. Жучи́ще.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.
жук (зменшені — жу́чок, жуче́чок; збільшене — жучи́ще; самиця жука — жучи́ха; маля жука — жученя́) — твердокрила комаха, що налічує близько 80000 порід; уживається також як традиційна кличка чорного собаки; жук (або жуки) у голові — дурість; називають так пронозливу, шахраювату, хитру людину; у весняній грі вербо́ва до́щечка (див.) співають: «Ходить жучок по жучині, А дівчина по ручині; Грай, жучку, небоже, Най ті Господь допоможе» і приспівують: «А ти, жучку, грай».
Ілюстрації
Медіа
Див. також
Джерела та література
1.Гурьева Е. Л., Крыжановский О. Л. (ред.). 1965 Определитель насекомых европейской части СССР. Том 2. Жесткокрылые и веерокрылые. М.-Л., Наука. 668 с.
2.Андрій М. Заморока Курс лекцій із зоології — Івано-Франківськ, 2006.
3.Пономаренко А. Г. Историческое развитие жесткокрылых насекомых. Автореф. дисс. докт. биол. наук — М. — 1983 — 47 сс.
4.Crowson R.A. 1981 The Biology of the Coleoptera. London, Academic Press. 802 p.
5.Kirejtshuk A.G. Evolution of mode of life as the basis for division of the beetles into groups of high taxonomic rank // In: Zunino M., Belles X. &
Blas M. (eds.) Advances in Coleopterology. — Barcelona: Assoc. Europ. Coleopt. — 1992/1991 — P. 249—261.
6.Lawrence J.F., Newton A.F. 1995 Families and subfamilies of Coleoptera (with selected genera, notes, references and data on family-group names) // In: Biology, Phylogeny, and Classification of Coleoptera. Eds. J. Pakaluk and S.A. Slipinski. Warszawa, 1995: 779—1006.
7.Ponomarenko A.G. The geological history of beetles // in: J. Pakaluk & S.A. S'lipin'ski (eds.). Biology, Phylogeny, and Classification of Coleoptera. Papers celebrating the 80th Birthday of Roy A. Crowson. — Warszawa: Muz. Inst. Zool. PAN — 1995 — Vol. 1 — P. 155—172.