Відмінності між версіями «Іменувати»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Ілюстрації) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 12: | Рядок 12: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:imenyvati1.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:imenyvati1.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:imenyvati2.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:imenyvati2.jpg|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:.jpg|x140px]] | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:imenyvati3.jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
Поточна версія на 15:03, 4 жовтня 2018
Іменува́ти, -ну́ю, -єш, гл. 1) Именовать. Мій син хрещений, порожений, іменований. Чуб. І. 112. 2) Назначать, опредѣлять. Галиц.
Зміст
Словник української мови в 11 т.
ІМЕНУВА́ТИ, ую, уєш, недок., перех., рідко. Те саме, що називати. 1. Вельмишановний добродію пане Олексо! ..Вибачте, що так коротко Вас іменую (Панас Мирний, V, 1955, 429); Між ними [козаками] нібито є навіть біглі кріпаки з Курщини, які самовільно іменують себе козаками (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 194).
Ілюстрації
|
|
|
