Відмінності між версіями «Іменувати»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Словник української мови в 11 т.) |
|||
| Рядок 5: | Рядок 5: | ||
==Словник української мови в 11 т.== | ==Словник української мови в 11 т.== | ||
| − | '''ІМЕНУВА́ТИ''', ую, уєш, недок., перех., рідко. | + | '''ІМЕНУВА́ТИ''', ую, уєш, недок., перех., рідко. Те саме, що називати. 1. Вельмишановний добродію пане Олексо! ..Вибачте, що так коротко Вас іменую (Панас Мирний, V, 1955, 429); Між ними [козаками] нібито є навіть біглі кріпаки з Курщини, які самовільно іменують себе козаками (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 194).'' |
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
Версія за 10:38, 4 жовтня 2018
Іменува́ти, -ну́ю, -єш, гл. 1) Именовать. Мій син хрещений, порожений, іменований. Чуб. І. 112. 2) Назначать, опредѣлять. Галиц.
Зміст
Словник української мови в 11 т.
ІМЕНУВА́ТИ, ую, уєш, недок., перех., рідко. Те саме, що називати. 1. Вельмишановний добродію пане Олексо! ..Вибачте, що так коротко Вас іменую (Панас Мирний, V, 1955, 429); Між ними [козаками] нібито є навіть біглі кріпаки з Курщини, які самовільно іменують себе козаками (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 194).
Ілюстрації
|
|
|
