Відмінності між версіями «Іменувати»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 5: Рядок 5:
 
[[Категорія:Ім,Їм]]
 
[[Категорія:Ім,Їм]]
  
ІМЕНУВА́ТИСЯ, уюся, уєшся, недок., рідко. Те саме, що називатися. Так і лишилося обом нам невтямки, Як називалась ти, як я іменувалася (Максим Рильський, II, 1946, 190); Тисячі трудівників виборюють у змаганні почесне право іменуватися ударниками комуністичної праці (Радянська Україна, 11.V 1959
 
==Сучасні словники==
 
Словник Тлумачення, значення слова «іменувати»:
 
ІМЕНУВА́ТИ, ую, уєш, недок., перех., рідко. Те саме, що називати 1. Вельмишановний добродію пане Олексо! ..Вибачте, що так коротко Вас іменую (Панас Мирний, V, 1955, 429); Між ними [козаками] нібито є навіть біглі кріпаки з Курщини, які самовільно іменують себе козаками (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 194).української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 19.
 
 
http://sum.in.ua/p/4/19/1
 
 
http://sum.in.ua/s/imenuvatysja
 
==Ілюстрації==
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [Зоображення[Photoicon.png|x140px]]
 
Файл:Example.jpg|Опис1
 
Файл:Example.jpg|Опис2
 
  
  

Версія за 10:21, 4 жовтня 2018

Іменува́ти, -ну́ю, -єш, гл. 1) Именовать. Мій син хрещений, порожений, іменований. Чуб. І. 112. 2) Назначать, опредѣлять. Галиц.





















Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту