Відмінності між версіями «Щезун»
(→Джерела та література) |
(→Ілюстрації) |
||
| (не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
| Рядок 10: | Рядок 10: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1222.png|x140px]] |
| − | + | ||
| − | + | Щезун (чорт, біс, дідько, щезник) | |
| − | + | ||
|} | |} | ||
Поточна версія на 18:18, 3 жовтня 2018
Щезун, -на, м. Родъ злого духа. На дверях усіх будинків вирізують, випалюють або намазують дехтем хрест, щоби щезуни не входили до середини, не наносили хороби людям та маржині. Шух. І. 107.
Зміст
Сучасні словники
1. Щезу́н — злий дух, який нібито несе хвороби людям і худобі; захищаються від нього зображенням хреста на дверях.
2. Ще́зник = щезу́н (від щез́ати) — в українській міфології — злий дух, зокрема лісовий; також чорт; в основі слова, можливо, лежать проклінні, лайливі вислови щоб (бодай) ти щез (пощез), щезни з очей з побажаннями зникнення, згину, адресованими передусім нечистій силі; Іван озирнувся назад, на скелі — і скаменів. На камені верхи сидів «той», щезник (М. Коцюбинський).
Ілюстрації
Щезун (чорт, біс, дідько, щезник) |
Медіа
Див. також
Джерела та література
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 655.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. — «Перун». 2005.
