Відмінності між версіями «Чаєня»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Сучасні словники) |
|||
| (не показано 16 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Чаєня, -няти, '''''с. ''Птенецъ пигалицы. ''Чаєчку загнали, чаєнят забрали. ''Рудч. Чп. 88. Ум. '''Чаєнятко. ''' | '''Чаєня, -няти, '''''с. ''Птенецъ пигалицы. ''Чаєчку загнали, чаєнят забрали. ''Рудч. Чп. 88. Ум. '''Чаєнятко. ''' | ||
[[Категорія:Ча]] | [[Категорія:Ча]] | ||
| − | { | + | |
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | 1. Пташа чайки. Ой ішли чумаки, весело співали І чаєчку ізігнали, чаєнят забрали (Народна лірика, 1956, 75); Крайнюк гірко примружує очі і заздро позирає на одиноку чайку, що голосно квилить і падає до води, мов когось шукає і не знаходить.. Наче чаєнят своїх десь розгубила (Василь Кучер, Голод, 1961, 194). | ||
| + | 2. розм. Пестливе називання дитини (перев. при звертанні). [Ївдя:] Як же ся мають мої чаєнята, мої кралечки мальовані? Чи ж живенькі вони, здоровенькі? | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Voloshyk-101.jpg]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:chayk.jpg]] | ||
| + | |} | ||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|9JIy0HbRTpM}} | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут журналістики]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 20:21, 2 жовтня 2018
Чаєня, -няти, с. Птенецъ пигалицы. Чаєчку загнали, чаєнят забрали. Рудч. Чп. 88. Ум. Чаєнятко.
Зміст
Сучасні словники
1. Пташа чайки. Ой ішли чумаки, весело співали І чаєчку ізігнали, чаєнят забрали (Народна лірика, 1956, 75); Крайнюк гірко примружує очі і заздро позирає на одиноку чайку, що голосно квилить і падає до води, мов когось шукає і не знаходить.. Наче чаєнят своїх десь розгубила (Василь Кучер, Голод, 1961, 194). 2. розм. Пестливе називання дитини (перев. при звертанні). [Ївдя:] Як же ся мають мої чаєнята, мої кралечки мальовані? Чи ж живенькі вони, здоровенькі?
Ілюстрації
|
|
