Відмінності між версіями «Димно»
(→Джерела та література) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 16: | Рядок 16: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Fhhfghxfdhchchb.jpg|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
Версія за 20:03, 2 жовтня 2018
Димно, нар. Дымно. Не топила, не курила, по сінечках димно. Мет. 16.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ДИМНО, присл. З димом, димлячи. Завод залізом димно дзенькав (Володимир Сосюра, Щастя.., 1962, 252); // у знач. присудк. сл. У Києві огонь горить, в Дорогинці димно; Як убили Саливона — Усім панам дивно (Народна лірика, 1956, 113).
ДИМЧА́СТИЙ, а, е. Який має вигляд диму, подібний до диму. Повінув вітрець; розірвав димчасту хмарку, що застувала сонце (Панас Мирний, II, 1954, 77); Густа димчаста завіса вкрила обрій (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 154); // Який має колір сірого диму; попелясто-сірий. На обочині зачорніли димчастими краплинками ягід кущі терену (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 141). ▲ Димчастий топаз (кварц) — різновид прозорого або напівпрозорого кварцу попелясто-сірого або бурого забарвлення. Гірський кришталь, забарвлений домішками в ліловий колір, називається аметистом, а в буруватий — димчастим топазом (Загальна хімія, 1955, 445); Димчасті окуляри — захисні окуляри із склом темного кольору. За рулем сидів маленький боєць у великих димчастих окулярах (Олесь Гончар, I, 1954, 80).
ДИ́МНО, присл. З димом, димлячи. Завод залізом димно дзенькав (Сос., Щастя.., 1962, 252); // у знач. присудк. сл. У Києві огонь горить, в Дорогинці димно; Як убили Саливона — Усім панам дивно (Нар. лірика, 1956, 113).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
http://ukrlit.org/slovnyk http://sum.in.ua
