Відмінності між версіями «Смаркач»
(→Джерела та література) |
(→Ілюстрації) |
||
| (не показані 3 проміжні версії цього учасника) | |||
| Рядок 15: | Рядок 15: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:15a6d40063f1028ca25efecb48487762.jpg]] |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
|} | |} | ||
Поточна версія на 16:18, 1 жовтня 2018
Смаркач, -ча, м. 1) Сопливецъ. 2) Молокососъ. Вол. г.
Зміст
Сучасні словники
СМАРКА́Ч, а, чол., розм. Те саме, що шмаркач. На гулянку ходила [Домніка] зрідка й називала всіх хлопців прямо смаркачами (Ольга Кобилянська, II, 1956, 110); Розсердився [Ковальчук], нагримав на неї і сказав, що врятував її він, а не Левко, який тоді був ще смаркачем (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 42).
ШМАРКА́Ч, а, чол., зневажл.
1. Шмарката дитина.
2. Молода, недосвідчена, невміла людина, яку не поважають. Він носив білі погони й шашку, як офіцер.. А проте мусив витягатися в струнку та козиряти тому шмаркачеві через те тільки, що [той] був сином його начальства (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 368); — Ви цього кавалера знаєте? — питаю. Вони заверещали, як обпечені: — Якого кавалера? На біса він нам здався, такий шмаркач! Перший раз бачимо! (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 66); — Тьфу, ти, Марку, чуєш? — аж плюнув Андрій спересердя. — Він, цей Мартинів шмаркач, обзиває нас боягузами (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 357); Хто зачіпав робочу честь, на того він дивився, як на дурну дитину, і поблажливо, грубувато, але без злості говорив: — Шмаркач. Що ти розумієш?.. (Радянська Україна, 13.VIII 1962, 3); — Була б на тебе, хлопче, міцна рука, вміла б приструнчити, не опинився б ти зараз ось тут, у штрафній, не соромив би матір перед людьми. Чесна трудівниця, а має через тебе, шмаркача, ганьбу терпіти! (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 22); // Уживається як лайливе слово. — Он довкола тебе, — Боженко махнув лівою рукою, а правою і далі трусив Харитона за маніжку, — довкола тебе київські герої-металісти стоять! Шапку скинь, шмаркач! (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 49).
Ілюстрації
|
