Відмінності між версіями «Дівати»
(Створена сторінка: '''Діва́ти, -ва́ю, -єш, '''сов. в '''діти, діну, дінеш, '''''гл. ''Дѣвать. Рудч. Ск. II. 142. ''Бандуро моя ...) |
м |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Діва́ти, -ва́ю, -єш, '''сов. в '''діти, діну, дінеш, '''''гл. ''Дѣвать. Рудч. Ск. II. 142. ''Бандуро моя мальованая, де ж мені тебе діти? ''Млр. л. сб. 122. ''І де вони гроші дівають? ''Васильк. у. | '''Діва́ти, -ва́ю, -єш, '''сов. в '''діти, діну, дінеш, '''''гл. ''Дѣвать. Рудч. Ск. II. 142. ''Бандуро моя мальованая, де ж мені тебе діти? ''Млр. л. сб. 122. ''І де вони гроші дівають? ''Васильк. у. | ||
| − | [[Категорія: | + | [[Категорія:ді]] |
| + | == Словник української мови == | ||
| + | 1. Знаходити для кого-, чого-небудь місце, притулок і т. ін. [Ромодан:] А куди ці овочі діваєте? (Олександр Корнійчук, II, 1955, 288); Росте Марко. Старі мої Не знають, де діти, Де посадить, де положить І що з ним робити (Тарас Шевченко, I, 1951, 314); — Треба нам зараз десь діти того [украденого] мішка, бо ти будеш сидіти.. в тюрмі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 276); — Отож, гляди мені! Де ти дів листа? (Андрій Головко, II, 1957, 146); | ||
| + | // Відсилати, відправляти або знищувати кого-, що-небудь, щоб позбутися. Прийшла Челядкам думка злая, Щоб ворога [півня] де-небудь діть (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 153). | ||
| + | |||
| + | 2. Використовувати, витрачати. Оттак і з тим буває, Хто чорт-зна де добро своє діває (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 63); — А де це ти, Насте, діла котлети? (Нечуй-Левицький, III, 1956, 263); [Марина:] Ой, Оксано, Оксано. Силу свою не маєш куди діти (Олександр Корнійчук, II, 1955, 112). | ||
| + | ♦ Де (куди) дівати (діти) день (час, силу і т. ін.) — що робити, за що братися. Але що ж маю робити, ..треба ж кудись час дівати (Леся Українка, V, 1956, 38); — Треба надумати, де то його цілісінький день діти, — насміхається Федір, продираючи очі (Панас Мирний, IV, 1955, 230); Не знати, де дівати (діти) очі (від сорому і т. ін.) — бути дуже засоромленим, переживати свою провину, незручне становище перед ким-небудь. Микола порізав шматки сала на четвертини, понизав їх на мотузок і почепив осавулисі на шию. Осавулиха йшла і не знала, де діти очі од сорому (Нечуй-Левицький, II, 1956, 191); Ніде правди діти; Де правду діти — треба сказати правду, правду (по правді) кажучи. Зійшлися судді, стали розбирать: Коли і як воно, і що їй присудити? Як не мудруй, а правди ніде діти, Кінців не можна поховать… (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 74); Ніде правди діти, є ще товариші, які хотіли б додержувати все від держави готовеньким (Радянська Україна, 10.I 1961, 3). | ||
Версія за 01:50, 9 січня 2018
Діва́ти, -ва́ю, -єш, сов. в діти, діну, дінеш, гл. Дѣвать. Рудч. Ск. II. 142. Бандуро моя мальованая, де ж мені тебе діти? Млр. л. сб. 122. І де вони гроші дівають? Васильк. у.
Словник української мови
1. Знаходити для кого-, чого-небудь місце, притулок і т. ін. [Ромодан:] А куди ці овочі діваєте? (Олександр Корнійчук, II, 1955, 288); Росте Марко. Старі мої Не знають, де діти, Де посадить, де положить І що з ним робити (Тарас Шевченко, I, 1951, 314); — Треба нам зараз десь діти того [украденого] мішка, бо ти будеш сидіти.. в тюрмі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 276); — Отож, гляди мені! Де ти дів листа? (Андрій Головко, II, 1957, 146); // Відсилати, відправляти або знищувати кого-, що-небудь, щоб позбутися. Прийшла Челядкам думка злая, Щоб ворога [півня] де-небудь діть (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 153).
2. Використовувати, витрачати. Оттак і з тим буває, Хто чорт-зна де добро своє діває (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 63); — А де це ти, Насте, діла котлети? (Нечуй-Левицький, III, 1956, 263); [Марина:] Ой, Оксано, Оксано. Силу свою не маєш куди діти (Олександр Корнійчук, II, 1955, 112). ♦ Де (куди) дівати (діти) день (час, силу і т. ін.) — що робити, за що братися. Але що ж маю робити, ..треба ж кудись час дівати (Леся Українка, V, 1956, 38); — Треба надумати, де то його цілісінький день діти, — насміхається Федір, продираючи очі (Панас Мирний, IV, 1955, 230); Не знати, де дівати (діти) очі (від сорому і т. ін.) — бути дуже засоромленим, переживати свою провину, незручне становище перед ким-небудь. Микола порізав шматки сала на четвертини, понизав їх на мотузок і почепив осавулисі на шию. Осавулиха йшла і не знала, де діти очі од сорому (Нечуй-Левицький, II, 1956, 191); Ніде правди діти; Де правду діти — треба сказати правду, правду (по правді) кажучи. Зійшлися судді, стали розбирать: Коли і як воно, і що їй присудити? Як не мудруй, а правди ніде діти, Кінців не можна поховать… (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 74); Ніде правди діти, є ще товариші, які хотіли б додержувати все від держави готовеньким (Радянська Україна, 10.I 1961, 3).
