Відмінності між версіями «Димка»
| (не показані 8 проміжних версій 4 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| + | '''Димка, -ки, '''''ж. ''1) Ум. отъ '''дима. '''2) Выбойчатая полосатая юбка. НВолын. у. Чуб. VII. 429. Гол. Од. 49. 3) = '''Димна. '''Вх. Лем. 410. | ||
| + | [[Категорія:Ди]] | ||
| + | |||
'''Димка''' це... | '''Димка''' це... | ||
Дима (димка) — рід домотканого каніфасу, грубе полотно з конопель, яке ткали в пасмани (смужку) з геометричним орнаментом, чергуючи сині та білі смуги. Спідниці виготовлені з такого полотна називали димкою (димою). До таких спідниць носили білі полотняні запаски (фартушки) та крайки. Димку носили на будній день міщанки по всій Україні, а також просте населення (н-д. бойки, подоляни). | Дима (димка) — рід домотканого каніфасу, грубе полотно з конопель, яке ткали в пасмани (смужку) з геометричним орнаментом, чергуючи сині та білі смуги. Спідниці виготовлені з такого полотна називали димкою (димою). До таких спідниць носили білі полотняні запаски (фартушки) та крайки. Димку носили на будній день міщанки по всій Україні, а також просте населення (н-д. бойки, подоляни). | ||
| Рядок 12: | Рядок 15: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Yupka042.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Yupka042.jpg|x140px]] | ||
|} | |} | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | {{#ev:youtube|JDe2IlBMOTQ}} | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B8%D0%BC%D0%BA%D0%B0_(%D0%BE%D0%B4%D1%8F%D0%B3) Димка(одяг)] | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2016 року]] | ||
Поточна версія на 09:19, 28 листопада 2017
Димка, -ки, ж. 1) Ум. отъ дима. 2) Выбойчатая полосатая юбка. НВолын. у. Чуб. VII. 429. Гол. Од. 49. 3) = Димна. Вх. Лем. 410.
Димка це... Дима (димка) — рід домотканого каніфасу, грубе полотно з конопель, яке ткали в пасмани (смужку) з геометричним орнаментом, чергуючи сині та білі смуги. Спідниці виготовлені з такого полотна називали димкою (димою). До таких спідниць носили білі полотняні запаски (фартушки) та крайки. Димку носили на будній день міщанки по всій Україні, а також просте населення (н-д. бойки, подоляни).
Димкою називали також спідниці з вибійки. Цей стародавній промисел в 19 ст. захопили в свої руки євреї. Вони називалися димкарями. В час вільний від польових робіт, вони їздили від села до села і зупиняючись в корчмі димкар посилав помічника на коні по селі оголошувати про його прибуття. І тоді жінки несли сире або напіввибілене полотно для вибійки, з якого пізніше шили спідниці-димки, катанки, куртки. Димкар пропонував зразки вибійки на папері, а по вибраному мотиві діставав дошки з різьбою, намащував на дошки щіткою фарбу і притискав дошки до полотна і так до кінця усього полотна. Ця робота тривала декілька хвилин і коштувала 3-4 копійки. Фарба висихала досить швидко і таку спідницю можна було прати та золити і фарба при цьому не линяла.
Ілюстрації
|
|
|
|
