Відмінності між версіями «Дрібушити»
(Створена сторінка: '''Дрібушити. '''См. '''Дрібошити. ''' Категорія:Др) |
|||
| (не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Дрібушити. '''См. '''Дрібошити. ''' | '''Дрібушити. '''См. '''Дрібошити. ''' | ||
[[Категорія:Др]] | [[Категорія:Др]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | Словник української мови | ||
| + | Академічний тлумачний словник (1970—1980) | ||
| + | [http://Академічний%20тлумачний%20словник%20(1970—1980) http://sum.in.ua/s/dribushyty] | ||
| + | |||
| + | ДРІБУШИТИ, шу, ши́ш, недок., діал. Швидко перебираючи ногами, йти дрібними частими кроками. За якийсь час дві жіночі постаті простували до річки, одна, висока й молода, ступала твердо, друга, зігнута, дрібушила за нею старечими ногами (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 186). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 416. | ||
| + | |||
| + | Всесвітній словник української мови | ||
| + | [http://Всесвітній%20словник%20української%20мови https://uk.worldwidedictionary.org/%D0%B4%D1%80%D1%96%D0%B1%D1%83%D1%88%D0%B8%D1%82%D0%B8] | ||
| + | |||
| + | Словник синонімів | ||
| + | |||
| + | ДРІБОТІ́ТИ [ДРІБОТА́ТИ] розм. (іти, ходити дрібними, частими кроками), ТЮ́ПАТИ розм., ТЮПА́ЧИТИ [ТЮПА́ШИТИ] розм., ДРІБЦЮВА́ТИ розм., ДРІБУШИ́ТИ розм., ЧЕБЕРЯ́ТИ розм., КОПОТІ́ТИ розм. Тьотя Надя знову прив’язувала ковзани й, спотикаючись, дріботіла на ковзанку (В. Канівець); Йде [дідусь] повільно, ступає твердо. За ним дрібоче, перечепивши через плече в’язанкубичків, Коська (Ю. Збанацький); По узбіччю тюпала жінка з дитиною на руках (П. Панч); Чорна постать "отаманова" пляміла спереду. А ти похмурий тюпачив за ним (А. Головко); Дрібцює Марія по зеленотканій веретці-моріжку (Є. Гуцало); Таке воно мале дибає по підгір’ю понад балкою, де ми пасемо, так радісно дрібушить з новеньким торбеням школярським через плече (О. Гончар); Хлопчак починає чеберяти по хатинці незграбними.. чоботищами (М. Стельмах); - Діду! - гукав хлопчик, чимдуж копотячи з гори (Панас Мирний). - Пор. 1. іти́. | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Dribushyty28112017.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Dribushyty28112017(1).jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|CJ3O0VEjr9k}}. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | http://sum.in.ua | ||
| + | |||
| + | https://uk.worldwidedictionary.org | ||
| + | |||
| + | https://www.youtube.com | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
Поточна версія на 01:25, 28 листопада 2017
Дрібушити. См. Дрібошити.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) http://sum.in.ua/s/dribushyty
ДРІБУШИТИ, шу, ши́ш, недок., діал. Швидко перебираючи ногами, йти дрібними частими кроками. За якийсь час дві жіночі постаті простували до річки, одна, висока й молода, ступала твердо, друга, зігнута, дрібушила за нею старечими ногами (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 186). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 416.
Всесвітній словник української мови https://uk.worldwidedictionary.org/%D0%B4%D1%80%D1%96%D0%B1%D1%83%D1%88%D0%B8%D1%82%D0%B8
Словник синонімів
ДРІБОТІ́ТИ [ДРІБОТА́ТИ] розм. (іти, ходити дрібними, частими кроками), ТЮ́ПАТИ розм., ТЮПА́ЧИТИ [ТЮПА́ШИТИ] розм., ДРІБЦЮВА́ТИ розм., ДРІБУШИ́ТИ розм., ЧЕБЕРЯ́ТИ розм., КОПОТІ́ТИ розм. Тьотя Надя знову прив’язувала ковзани й, спотикаючись, дріботіла на ковзанку (В. Канівець); Йде [дідусь] повільно, ступає твердо. За ним дрібоче, перечепивши через плече в’язанкубичків, Коська (Ю. Збанацький); По узбіччю тюпала жінка з дитиною на руках (П. Панч); Чорна постать "отаманова" пляміла спереду. А ти похмурий тюпачив за ним (А. Головко); Дрібцює Марія по зеленотканій веретці-моріжку (Є. Гуцало); Таке воно мале дибає по підгір’ю понад балкою, де ми пасемо, так радісно дрібушить з новеньким торбеням школярським через плече (О. Гончар); Хлопчак починає чеберяти по хатинці незграбними.. чоботищами (М. Стельмах); - Діду! - гукав хлопчик, чимдуж копотячи з гори (Панас Мирний). - Пор. 1. іти́.
Ілюстрації
|
.jpg)
|
Медіа
.
