Відмінності між версіями «Хвастик»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | '''ХВАСТУ́Н''' - хвастовита людина; хвалько. | + | <blink>'''ХВАСТУ́Н'''</blink> - хвастовита людина; хвалько. |
| + | <blink></blink> | ||
==Синоніми== | ==Синоніми== | ||
| − | <ul><li>ХВАЛЬКО́ ''розм. (людина, яка любить хвалити себе, хвастати ким-, чим-небудь)''</li></ul> <ul><li>ХВАСТУ́Н ''підсил. розм.''</li></ul> | + | <ul><li>ХВАЛЬКО́ ''розм. (людина, яка любить хвалити себе, хвастати ким-, чим-небудь)''</li></ul> <ul><li>ХВАСТУ́Н ''підсил. розм.''</li></ul><ul><li>ХВАСТ ''підсил. розм.''</li></ul> <ul><li>ВИХВАЛЯ́КА ''підсил. розм.''</li></ul> <ul><li>САМОХВА́Л, САМОХВА́ЛЕЦЬ ''(той, хто хвалить себе)''</li></ul> <ul><li>ФАНФАРО́Н ''розм. (хвалькуватий базіка)''</li></ul>. |
| + | ==Використання в літературі== | ||
| + | <ul><li>Якщо Леон не пустодзвін, не хвалько і підприємство його справді так розвивається, як він тут наплескав, то йому, мабуть, скоро доведеться поширити виробництво (Ірина Вільде)</li></ul> | ||
| + | <ul><li>Отой Вітя, що сидить на третій парті від столу, страшенний хвастун (О. Іваненко); </li></ul> | ||
| + | <ul><li>[Данило:] От уже й видко, що ти хваст! Чого ж то так, що як про тебе, то й пісня буде, а про мене ні? (І. Карпенко-Карий)</li></ul> | ||
| + | <ul><li>Всі прозвали вихваляку, вихваляку, задаваку: Кіт-хвастун (Г. Бойко)</li></ul> | ||
| + | <ul><li>І в великому натхненні хоче ділом доказати [Атта Троль], що не марний самохвалець, а митець великий справді (Леся Українка).</li></ul> | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[ | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:7d67cc0e4e9a00d30f794aec867ffbf3.jpg|міні]] |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
|} | |} | ||
| Рядок 20: | Рядок 25: | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| − | + | <br>Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 34. | |
| + | <br>Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 390. | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| − | + | WorldwideDictionary.org [https://uk.worldwidedictionary.org/хвастун] | |
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Історико-філософський факультет]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Історико-філософський факультет]] | ||
[[Категорія:Слова 2017 року]] | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
Версія за 20:56, 27 листопада 2017
Хвастик, -ка, м. = Хвастун. Мнж. 193. Хвастик з вас! МВ. (КС. 1902. X. 150).
Зміст
Сучасні словники
<blink>ХВАСТУ́Н</blink> - хвастовита людина; хвалько. <blink></blink>
Синоніми
- ХВАЛЬКО́ розм. (людина, яка любить хвалити себе, хвастати ким-, чим-небудь)
- ХВАСТУ́Н підсил. розм.
- ХВАСТ підсил. розм.
- ВИХВАЛЯ́КА підсил. розм.
- САМОХВА́Л, САМОХВА́ЛЕЦЬ (той, хто хвалить себе)
- ФАНФАРО́Н розм. (хвалькуватий базіка)
Використання в літературі
- Якщо Леон не пустодзвін, не хвалько і підприємство його справді так розвивається, як він тут наплескав, то йому, мабуть, скоро доведеться поширити виробництво (Ірина Вільде)
- Отой Вітя, що сидить на третій парті від столу, страшенний хвастун (О. Іваненко);
- [Данило:] От уже й видко, що ти хваст! Чого ж то так, що як про тебе, то й пісня буде, а про мене ні? (І. Карпенко-Карий)
- Всі прозвали вихваляку, вихваляку, задаваку: Кіт-хвастун (Г. Бойко)
- І в великому натхненні хоче ділом доказати [Атта Троль], що не марний самохвалець, а митець великий справді (Леся Українка).
Ілюстрації
 |
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 34.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 390.
Зовнішні посилання
WorldwideDictionary.org [1]
