Відмінності між версіями «Муркіт»
| (не показані 6 проміжних версій 3 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Муркіт, -коту, '''''м. '' | + | '''Муркіт, -коту, '''''м. ''Муркання. Шелех. |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | == | + | |
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua/s/murkit Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== | ||
| + | Це, як правило, неголосний ритмічний тривалий вібруючий звук, що видається деякими видами котячих в момент отримання позитивних емоцій (ласки, насичення і т. п.); рідше в інших випадках. Незважаючи на те, що звуки, дуже схожі на муркотіння, видають також лисиці, мангустові, цівети, генети, ведмеді, борсуки, гієни, традиційно, кажучи про муркотіння, мають на увазі тільки представників сімейства котячих. Також звуки, схожі на муркотіння, під час їжі іноді видають кролики, білки, тапіри, лемури, слони [3], морські свинки, єноти-полоскун і горили. | ||
| + | |||
| + | ===[http://sum.in.ua/s/murkannja Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== | ||
| + | МУ́РКАННЯ, я, сер. Дія за значенням муркати. | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 829. | ||
| + | |||
| + | ===[http://sum.in.ua/s/murkaty Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== | ||
| + | МУРКАТИ, аю, аєш, недок. | ||
| + | |||
| + | 1. неперех. Видавати звуки «мур-мур» (про котів і т. ін.). Дитині хотілось би побавитися з котом, що он під постіллю муркає... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 439); А кішка була мудра. Як царівна лягла, вона скочила на постіль і муркає (Андрій Калин, Закарп. казки, 1955, 34). | ||
| + | |||
| + | 2. перех. і без додатка, перен., розм. Те саме, що мурмотати 1. Посеред хати на оклунку ковдр сидів старенький єврей і щось лічив на пальцях, іноді муркаючи до свого сусіди, років сімнадцяти юнака (Олесь Досвітній, Вибр. 1959, 58); І так, і так мені пояснює, повторює [учитель]. А мені мовби язик приріс до зубів. Тільки дивлюся, витріщившись, на дошку та муркаю щось таке, чого і сам не тямлю (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 178). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 829. | ||
| + | ===[http://sum.in.ua/s/murmotaty Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== | ||
| + | МУРМОТАТИ, очу, очеш і МУРМОТІТИ, очу, отиш, недок., розм. | ||
| + | |||
| + | 1. перех. і без додатка. Говорити тихо, невиразно. Все військо сумно мурмотало, Сперва [спочатку] тихенько, послі [потім].. Гукнули разом: «Все пропало!» (Іван Котляревський, I, 1952, 283); Гнат провинливо щось мурмотів, топтався коло жінки, не знав, що порадити і як вгамувати її (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 239); Слинько голосно прокашлявся. — Про що ти там мурмотиш?.. І ніколи мені з тобою теревені правити (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 264); | ||
| + | // Стиха співати. Чума, лежачи на нарах, мурмотів пісню (Юрій Яновський, IV, 1959, 119). | ||
| + | |||
| + | 2. неперех., рідко. Те саме, що муркотати 1. Кіт Жук-Мурка міцніше згорнувся в куточку на нарах і мурмотів під супровід силантьєвського хропіння (Микола Трублаїні, I, 1955, 83); * Образно. Десь унизу ворушився, мурмочучи, потік, мов виривався, а його не пускали (Гнат Хоткевич, II, 1966, 50). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 829. | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Мурчання.jpeg|x140px]] |
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Мурчання2.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Мурчання3.gif|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Мурчання4.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | <noinclude> | ||
| + | {{#ev:youtube|mPon0Sj46Kg}} | ||
| + | </noinclude> | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | <noinclude> | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | </noinclude> | ||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | <noinclude> | ||
| + | </noinclude> | ||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | <noinclude> | ||
| + | ===[https://www.youtube.com/watch?v=ukxu-a1Cczs Британський кіт Мерелін поставив світовий рекорд із голосного мурчання]=== | ||
| + | </noinclude> | ||
| − | |||
| − | |||
[[Категорія:Му]] | [[Категорія:Му]] | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет інформаційних технологій та управління]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
Поточна версія на 10:23, 27 листопада 2017
Муркіт, -коту, м. Муркання. Шелех.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Це, як правило, неголосний ритмічний тривалий вібруючий звук, що видається деякими видами котячих в момент отримання позитивних емоцій (ласки, насичення і т. п.); рідше в інших випадках. Незважаючи на те, що звуки, дуже схожі на муркотіння, видають також лисиці, мангустові, цівети, генети, ведмеді, борсуки, гієни, традиційно, кажучи про муркотіння, мають на увазі тільки представників сімейства котячих. Також звуки, схожі на муркотіння, під час їжі іноді видають кролики, білки, тапіри, лемури, слони [3], морські свинки, єноти-полоскун і горили.
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
МУ́РКАННЯ, я, сер. Дія за значенням муркати.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 829.
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
МУРКАТИ, аю, аєш, недок.
1. неперех. Видавати звуки «мур-мур» (про котів і т. ін.). Дитині хотілось би побавитися з котом, що он під постіллю муркає... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 439); А кішка була мудра. Як царівна лягла, вона скочила на постіль і муркає (Андрій Калин, Закарп. казки, 1955, 34).
2. перех. і без додатка, перен., розм. Те саме, що мурмотати 1. Посеред хати на оклунку ковдр сидів старенький єврей і щось лічив на пальцях, іноді муркаючи до свого сусіди, років сімнадцяти юнака (Олесь Досвітній, Вибр. 1959, 58); І так, і так мені пояснює, повторює [учитель]. А мені мовби язик приріс до зубів. Тільки дивлюся, витріщившись, на дошку та муркаю щось таке, чого і сам не тямлю (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 178).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 829.
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
МУРМОТАТИ, очу, очеш і МУРМОТІТИ, очу, отиш, недок., розм.
1. перех. і без додатка. Говорити тихо, невиразно. Все військо сумно мурмотало, Сперва [спочатку] тихенько, послі [потім].. Гукнули разом: «Все пропало!» (Іван Котляревський, I, 1952, 283); Гнат провинливо щось мурмотів, топтався коло жінки, не знав, що порадити і як вгамувати її (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 239); Слинько голосно прокашлявся. — Про що ти там мурмотиш?.. І ніколи мені з тобою теревені правити (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 264); // Стиха співати. Чума, лежачи на нарах, мурмотів пісню (Юрій Яновський, IV, 1959, 119).
2. неперех., рідко. Те саме, що муркотати 1. Кіт Жук-Мурка міцніше згорнувся в куточку на нарах і мурмотів під супровід силантьєвського хропіння (Микола Трублаїні, I, 1955, 83); * Образно. Десь унизу ворушився, мурмочучи, потік, мов виривався, а його не пускали (Гнат Хоткевич, II, 1966, 50).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 829.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
