Відмінності між версіями «Тичина»
(→Сучасні словники) |
(→Медіа) |
||
| (не показано 4 проміжні версії 2 учасників) | |||
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
ТИЧИ́НА, и, жін. Те саме, що тичка 1, 3. Як хмелині вгору виться? Тичини немає! Як дівчині не журиться? Козак покидає! (Українські народні пісні, 1, 1964, 300); Отут, бувало, із-за тину Вилась квасоля по тичині (Тарас Шевченко, II, 1963, 187); Біля ґанку рясно цвіла красоля й вились по тичині кручені паничі (Олесь Донченко, Секрет, 1947, 93); Обтяжені віти плодами, де-не-де попідпирані тичинами. Жінки знімають урожай (Андрій Головко, I, 1957, 442); Тарантас спустився в долину і наближався до самотньої хатинки, над якою стирчала висока тичина з жмутом соломи. Це був дорожній прикордонний козацький пікет (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 92); Колесо крутиться на вмороженому в лід грабовому кілку і розкручує на довгій-предовгій тичині гнуті санчата (Михайло Стельмах, I, 1962, 52); * У порівняннях. Сам то який собі удався: як тичина, високий, худорлявий (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 81). | ТИЧИ́НА, и, жін. Те саме, що тичка 1, 3. Як хмелині вгору виться? Тичини немає! Як дівчині не журиться? Козак покидає! (Українські народні пісні, 1, 1964, 300); Отут, бувало, із-за тину Вилась квасоля по тичині (Тарас Шевченко, II, 1963, 187); Біля ґанку рясно цвіла красоля й вились по тичині кручені паничі (Олесь Донченко, Секрет, 1947, 93); Обтяжені віти плодами, де-не-де попідпирані тичинами. Жінки знімають урожай (Андрій Головко, I, 1957, 442); Тарантас спустився в долину і наближався до самотньої хатинки, над якою стирчала висока тичина з жмутом соломи. Це був дорожній прикордонний козацький пікет (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 92); Колесо крутиться на вмороженому в лід грабовому кілку і розкручує на довгій-предовгій тичині гнуті санчата (Михайло Стельмах, I, 1962, 52); * У порівняннях. Сам то який собі удався: як тичина, високий, худорлявий (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 81). | ||
| + | |||
| + | ''Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 134.'' | ||
| + | |||
| + | '''ТИЧКА''', и, жін. | ||
| + | 1. Довга палиця, жердина для підтримування витких рослин, підпирання гілок плодових дерев, для розвішування рибальських сітей і т. ін. Ось і північ вже минає, І півні співають, І рибалки свої сіті Із тичок знімають (Борис Грінченко, I, 1963, 28); Подивись на виноград, Як з тичок він ізвисає (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 100); Мама послала мене того дня знімати квасолю з тичок на городі (Ірина Вільде, Пов. і опов., 1949, 64); Яблуні треба було підпирати тичками, бо ніяк вони не могли втримати свого віття (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 41); * У порівняннях. Потроху [Ярина] зовсім заспокоїлась, далі навіть заспівала, спершу стиха, а то вже й голосно. Ой сосна, сосна тонка виросла, гей! Не піду заміж, бо ще не зросла. І трохи засміялася собі: «Добре не зросла! 22 роки, а висока, як тичка...» (Леся Українка, III, 1952, 737); Писар почервонів: козацький жупан висів на ньому, як на тичці (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 371). | ||
| + | 2. Одна з довгих палиць, жердин, що, застромлені в землю у певній кількості, вказують напрямок шляху, межі земельних ділянок, планування чого-небудь на місцевості і т. ін. Понад шляхом дбайливо виставлені тички з віхтями вгорі не витримували вітрів і здебільшого лежали (Іван Ле, Право.., 1957, 248); Любка Сонечко ходила за сівалкою, а її дівчата розставляли на ділянці тички, щоб рядочки були, як шнурочки (Василь Минко, Вибр., 1952, 74); Чорніють рибальські ополонки, позначені тичками (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 356). | ||
| + | 3. Взагалі довга палиця, жердина, що використовується з різною метою. [Готліб (вертається, задихавшись. Говорить ще з «хати»):] Тату, вони вже тут, вже тут. З тичками, з рогачами, з кочергами (Леся Українка, IV, 1954, 250); Ми вилізли на плоти, бо тепер уже можна було відштовхуватися тичками (Микола Трублаїні, Глиб. шлях, 1948, 200); Найкращий спосіб підняти вилеглий льон — струшувати зайву воду на рослинах довгими тичками, стараючись трохи підняти їх (Технічні культури, 1956, 64); | ||
| + | // чого. Про високе голе стебло якої-небудь рослини, що нагадує таку палицю. Сумно захиталися голі тички соняшників біля тину (Мирослав Ірчан, II, 1958, 36). | ||
| + | |||
| + | ''Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 134.'' | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Palka.jpg|x140px]] |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
|} | |} | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|3ufMCZ0iHSI}} | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| + | http://sum.in.ua/s/tychyna | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]] |
[[Категорія:Слова 2017 року]] | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
Поточна версія на 10:09, 27 листопада 2017
Тичина, -ни, ж. = Тичка. Чи не той то хміль, що коло тичини в’ється. АД. II. 18. На городі коло тину сохне на тичині хміль зелений. Шевч. 181. Ум. Тичинка, тичи́нонька, тичиночка.
Зміст
Сучасні словники
ТИЧИ́НА, и, жін. Те саме, що тичка 1, 3. Як хмелині вгору виться? Тичини немає! Як дівчині не журиться? Козак покидає! (Українські народні пісні, 1, 1964, 300); Отут, бувало, із-за тину Вилась квасоля по тичині (Тарас Шевченко, II, 1963, 187); Біля ґанку рясно цвіла красоля й вились по тичині кручені паничі (Олесь Донченко, Секрет, 1947, 93); Обтяжені віти плодами, де-не-де попідпирані тичинами. Жінки знімають урожай (Андрій Головко, I, 1957, 442); Тарантас спустився в долину і наближався до самотньої хатинки, над якою стирчала висока тичина з жмутом соломи. Це був дорожній прикордонний козацький пікет (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 92); Колесо крутиться на вмороженому в лід грабовому кілку і розкручує на довгій-предовгій тичині гнуті санчата (Михайло Стельмах, I, 1962, 52); * У порівняннях. Сам то який собі удався: як тичина, високий, худорлявий (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 81).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 134.
ТИЧКА, и, жін. 1. Довга палиця, жердина для підтримування витких рослин, підпирання гілок плодових дерев, для розвішування рибальських сітей і т. ін. Ось і північ вже минає, І півні співають, І рибалки свої сіті Із тичок знімають (Борис Грінченко, I, 1963, 28); Подивись на виноград, Як з тичок він ізвисає (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 100); Мама послала мене того дня знімати квасолю з тичок на городі (Ірина Вільде, Пов. і опов., 1949, 64); Яблуні треба було підпирати тичками, бо ніяк вони не могли втримати свого віття (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 41); * У порівняннях. Потроху [Ярина] зовсім заспокоїлась, далі навіть заспівала, спершу стиха, а то вже й голосно. Ой сосна, сосна тонка виросла, гей! Не піду заміж, бо ще не зросла. І трохи засміялася собі: «Добре не зросла! 22 роки, а висока, як тичка...» (Леся Українка, III, 1952, 737); Писар почервонів: козацький жупан висів на ньому, як на тичці (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 371). 2. Одна з довгих палиць, жердин, що, застромлені в землю у певній кількості, вказують напрямок шляху, межі земельних ділянок, планування чого-небудь на місцевості і т. ін. Понад шляхом дбайливо виставлені тички з віхтями вгорі не витримували вітрів і здебільшого лежали (Іван Ле, Право.., 1957, 248); Любка Сонечко ходила за сівалкою, а її дівчата розставляли на ділянці тички, щоб рядочки були, як шнурочки (Василь Минко, Вибр., 1952, 74); Чорніють рибальські ополонки, позначені тичками (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 356). 3. Взагалі довга палиця, жердина, що використовується з різною метою. [Готліб (вертається, задихавшись. Говорить ще з «хати»):] Тату, вони вже тут, вже тут. З тичками, з рогачами, з кочергами (Леся Українка, IV, 1954, 250); Ми вилізли на плоти, бо тепер уже можна було відштовхуватися тичками (Микола Трублаїні, Глиб. шлях, 1948, 200); Найкращий спосіб підняти вилеглий льон — струшувати зайву воду на рослинах довгими тичками, стараючись трохи підняти їх (Технічні культури, 1956, 64); // чого. Про високе голе стебло якої-небудь рослини, що нагадує таку палицю. Сумно захиталися голі тички соняшників біля тину (Мирослав Ірчан, II, 1958, 36).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 134.
Ілюстрації
|
