Відмінності між версіями «Кликання»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 14: | Рядок 14: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:12клич.jpeg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:12клич.jpeg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Kli4.jpeg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Kli4.jpeg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photo 2017-11-26 22-34-26.jpg|x140px]] | ||
|} | |} | ||
| − | |||
==Див.також== | ==Див.також== | ||
===[http://ukrlit.org/slovnyk/zhaivoronok_znaky_ukrainskoi_etnokultury/%D0%BA%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F Знаки української етнокультури: Словник-довідник]=== | ===[http://ukrlit.org/slovnyk/zhaivoronok_znaky_ukrainskoi_etnokultury/%D0%BA%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F Знаки української етнокультури: Словник-довідник]=== | ||
Поточна версія на 22:37, 26 листопада 2017
Зміст
Словник Грінченка
Кликання, -ня, с. Зовъ, призывъ.
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
КЛИ́КАННЯ, я, сер. Дія за значенням кликати 1—3. На ніякі її кликання не відзивався [Владко], немовби був глухий (Іван Франко, VI, 1951, 316).
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
кли́кання іменник середнього роду
Ілюстрації
|
|
|
Див.також
Знаки української етнокультури: Словник-довідник
кли́кання — старовинний обрядовий акт, яким починається той чи інший обрядовий цикл; у весняному циклі обрядів, звертаючись до пташок (жайворонка, ластівки, ремеза, гоголя), закликали весну й літо; на Святвечір і Різдво кликали в хату Мороза «кутю їсти», задобрюючи тим самим лихі сили; у весільному обряді наречена з дружкою кличе від свого імені та від імені батьків рідню, друзів і сусідів на весілля; у поминальних святах кличуть покійних родичів: «Святії родителі, ходіть до нас хліба-солі їсти».
Джерела та література
- Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 181.
- Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 290-291.
