Відмінності між версіями «Сопун»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 14: | Рядок 14: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zalozhen-nos-u-grudnichka-spit-s-otkrytym-rtom.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zalozhen-nos-u-grudnichka-spit-s-otkrytym-rtom.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Мопс-360x280.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Мопс-360x280.jpg|x140px]] | ||
| − | + | |} | |
==Медіа== | ==Медіа== | ||
<noinclude> | <noinclude> | ||
| − | + | {{#ev:youtube|QmYWIstA9aQ}} | |
</noinclude> | </noinclude> | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
Поточна версія на 22:31, 26 листопада 2017
Зміст
Словник Грінченка
Сопун, -на, м. Тотъ, кто сопитъ. Въ загадкѣ: носъ. Ном. № 220, стр. 297.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
СОПУ́Н, а, чол., розм. Той, хто сопе, має звичку сопіти. Коли Ярошенко з Чумаком.. постукали в двері глитая, їм відчинив сам старий сопун (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 236).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 462.
Ілюстрації
|
|
