Відмінності між версіями «Дражнити»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| (не показані 8 проміжних версій 3 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | * ДРАЖНИ́ТИ, дражню, дражниш, | + | |
| − | + | ••Словник Грінченка | |
| − | + | * ДРАЖНИ́ТИ, дражню, дражниш, дражнюся. | |
| − | + | [[Файл:Дражнити.jpg|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]] | |
| − | * | + | 1. Навмисне злити, виводити з терпіння кого-небудь, викликати гнів у когось; дратувати, дрочити. |
| + | Скільки я не намагавсь, як не дражнив їх [бджіл], так ні одна чомусь мене й не вкусила (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 464); Максимові подобалося дражнити її [дівчинку], перекривляючи обличчя, показуючи язика (Василь Козаченко, Блискавка, 1962, 63). | ||
| + | 2. ким, чим. Насміхатися з кого-небудь, придумуючи образливі прізвиська. | ||
| + | Серед усієї челяді його й за чоловіка не вважали, дражнили його куркою (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, ). | ||
| + | 3. Викликати почуття незадоволення, досади, гніву, злості; дратувати. | ||
| + | Мене починала дражнити і ся розмова, і спека; З-під гарби долітав один і той же звук, який дражнив усіх. | ||
| + | 4. Збуджувати, посилювати, загострювати яке-небудь бажання, почуття; дратувати. | ||
| + | Дівочі хори неначе граються, жартують, дражнять хлопців чудовими голосами (Нечуй-Левицький, III, 1956,); | ||
| + | Гості не квапляться їсти, хоч тепер більше, як будь-коли, дражнять кожного ці смачні страви перед очима (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951); | ||
| + | // Діяти на людський організм у цілому або на окремий орган. Стікаючи вниз по камінцях, дражнила [вода] його слух своїм солодким дзюрчання(Іван Франко, VIII, 1952, 366); Зелена цибуля дражнила наркотично нерви (Нечуй-Левицький, III, 1956, 106). | ||
| + | * ДРАТУВА́ТИ когось (навмисне злити, виводити з терпіння, спричиняти гнів), РОЗДРАТО́ВУВАТИ, РОЗДРА́ЖНЮВАТИ, ДРАЖНИ́ТИ,ДРАТУВА́ТИСЯ,ДРАЖНИ́ТИСЯ,ДРАЗНИ́ТИ,РОЗДРА́ЗНЮВАТИ,ДРАЗНИ́ТИ,ДРОЧИ́ТИСЯ,РОЗДРО́ЧУВА,ГРА́ТИ НА НЕ́РВАХУ кого,ШКИЛЮВА́ТИ діал.;ГВАЛТУВА́ТИ. - .: подратува́ти, роздратува́ти, роздражни́ти, подражни́ти, роздразни́ти, подразни́ти, роздрочи́ти. | ||
| + | Прикладом може бути: | ||
| + | - Який там чорт собак дратує? (Панас Мирний); | ||
| + | - Сердитого спиняти - гірш роздратувати (прислів’я); | ||
| + | - Каргат сам винуватий: роздражнив собак (Ю. Шовкопляс); Бився [Сергій] з дітворою, дражнив собак, - одним словом, робив усі ті збитки, які | ||
| + | присущі всім дітям його віку (Григорій Тютюнник); | ||
| + | - Настирливо кричав десь зовсім недалеко деркач, наче дратувався зі мною (Л. Смілянський); | ||
| + | - З-за огорожі пухкий панич.. висолопив язика й дражнився... (А. Головко); | ||
| + | -Сердита, писана сойка на самітній смереці дразнить: "Сам собі винен! Еге! еге..." (І. Франко); | ||
| + | -Муха та й та гнівається, як роздразнити її (З. Мороз); | ||
| + | - Більше як півночі минуло, а під кущами все ще чуються тихі речі, переривані поцілунком та сміхом, що то дразниться, то лащиться (Г. | ||
| + | Хоткевич); | ||
| + | -Баба Явдоха з Парасчиної тварі добре бачила, що кортить дівці, і навмисне дрочила її (О. Кониський); | ||
| + | - Вона буцім подавала йому палицю, але зараз же хапала її назад та й ховалася за круглий стіл. Дрочилася(Лесь Мартович); - Все село обходив, | ||
| + | усіх куркульських собак роздрочив (М. Стельмах); | ||
| + | - Кишлаки якнайдалі оббігала [Чинар-бібі], щоб і собак не ґвалтувати (І. Ле). - Пор. насміха́тися. | ||
| + | * Дражнити собак — ходити від хати до хати жебраючи. | ||
| + | -Не дійде До зросту дитина, Піде собі сліпця водить, А тебе покине Калікою на розпутті, | ||
| + | -Щоб собак дражнила (Тарас Шевченко, II, 1953, 196); Чим вони, зрештою, завинили.., що, кинувши близьких і рідних, мусять іти десь з торбами на плечах, дражнити чужих собак? (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 17). | ||
| + | -А півень клює огірки та тільки: со-ко-ко-ко! неначе дражниться з баби. Баба як поперла кужелем та лусь його по голові!(Кайдашева сім'я) | ||
Поточна версія на 20:14, 26 листопада 2017
••Словник Грінченка * ДРАЖНИ́ТИ, дражню, дражниш, дражнюся.
1. Навмисне злити, виводити з терпіння кого-небудь, викликати гнів у когось; дратувати, дрочити.
Скільки я не намагавсь, як не дражнив їх [бджіл], так ні одна чомусь мене й не вкусила (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 464); Максимові подобалося дражнити її [дівчинку], перекривляючи обличчя, показуючи язика (Василь Козаченко, Блискавка, 1962, 63).
2. ким, чим. Насміхатися з кого-небудь, придумуючи образливі прізвиська.
Серед усієї челяді його й за чоловіка не вважали, дражнили його куркою (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, ).
3. Викликати почуття незадоволення, досади, гніву, злості; дратувати.
Мене починала дражнити і ся розмова, і спека; З-під гарби долітав один і той же звук, який дражнив усіх.
4. Збуджувати, посилювати, загострювати яке-небудь бажання, почуття; дратувати.
Дівочі хори неначе граються, жартують, дражнять хлопців чудовими голосами (Нечуй-Левицький, III, 1956,); Гості не квапляться їсти, хоч тепер більше, як будь-коли, дражнять кожного ці смачні страви перед очима (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951); // Діяти на людський організм у цілому або на окремий орган. Стікаючи вниз по камінцях, дражнила [вода] його слух своїм солодким дзюрчання(Іван Франко, VIII, 1952, 366); Зелена цибуля дражнила наркотично нерви (Нечуй-Левицький, III, 1956, 106).
- ДРАТУВА́ТИ когось (навмисне злити, виводити з терпіння, спричиняти гнів), РОЗДРАТО́ВУВАТИ, РОЗДРА́ЖНЮВАТИ, ДРАЖНИ́ТИ,ДРАТУВА́ТИСЯ,ДРАЖНИ́ТИСЯ,ДРАЗНИ́ТИ,РОЗДРА́ЗНЮВАТИ,ДРАЗНИ́ТИ,ДРОЧИ́ТИСЯ,РОЗДРО́ЧУВА,ГРА́ТИ НА НЕ́РВАХУ кого,ШКИЛЮВА́ТИ діал.;ГВАЛТУВА́ТИ. - .: подратува́ти, роздратува́ти, роздражни́ти, подражни́ти, роздразни́ти, подразни́ти, роздрочи́ти.
Прикладом може бути: - Який там чорт собак дратує? (Панас Мирний); - Сердитого спиняти - гірш роздратувати (прислів’я); - Каргат сам винуватий: роздражнив собак (Ю. Шовкопляс); Бився [Сергій] з дітворою, дражнив собак, - одним словом, робив усі ті збитки, які присущі всім дітям його віку (Григорій Тютюнник); - Настирливо кричав десь зовсім недалеко деркач, наче дратувався зі мною (Л. Смілянський); - З-за огорожі пухкий панич.. висолопив язика й дражнився... (А. Головко); -Сердита, писана сойка на самітній смереці дразнить: "Сам собі винен! Еге! еге..." (І. Франко); -Муха та й та гнівається, як роздразнити її (З. Мороз); - Більше як півночі минуло, а під кущами все ще чуються тихі речі, переривані поцілунком та сміхом, що то дразниться, то лащиться (Г. Хоткевич); -Баба Явдоха з Парасчиної тварі добре бачила, що кортить дівці, і навмисне дрочила її (О. Кониський); - Вона буцім подавала йому палицю, але зараз же хапала її назад та й ховалася за круглий стіл. Дрочилася(Лесь Мартович); - Все село обходив, усіх куркульських собак роздрочив (М. Стельмах); - Кишлаки якнайдалі оббігала [Чинар-бібі], щоб і собак не ґвалтувати (І. Ле). - Пор. насміха́тися.
- Дражнити собак — ходити від хати до хати жебраючи.
-Не дійде До зросту дитина, Піде собі сліпця водить, А тебе покине Калікою на розпутті, -Щоб собак дражнила (Тарас Шевченко, II, 1953, 196); Чим вони, зрештою, завинили.., що, кинувши близьких і рідних, мусять іти десь з торбами на плечах, дражнити чужих собак? (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 17). -А півень клює огірки та тільки: со-ко-ко-ко! неначе дражниться з баби. Баба як поперла кужелем та лусь його по голові!(Кайдашева сім'я)
