Відмінності між версіями «Ситце»
(Створена сторінка: '''Ситце, -ця, '''''с. ''Ум. отъ '''сито. ''' Категорія:Си) |
|||
| (не показані 13 проміжних версій 2 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| + | |||
| + | ==Словник Бориса Грінченка== | ||
'''Ситце, -ця, '''''с. ''Ум. отъ '''сито. ''' | '''Ситце, -ця, '''''с. ''Ум. отъ '''сито. ''' | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://ukrlit.org/slovnyk/ситце Публічний електронний словник української мови]=== | ||
| + | СИ́ТЦЕ, я, с. Зменш.-пестл. до си́то1. Не всім однако дано: одному ситце, другому решітце (Укр.. присл.., 1963, 184). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 208. | ||
| + | ===[http://sum.in.ua/s/syto Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== | ||
| + | СИТО а, сер. Натягнена на обруч густа сітка, через яку просівають борошно та інші сипкі речовини або проціджують що-небудь. [Катря:] Тітко! Чи дасте ж ви мені сита? Мені удосвіта борошно сіять (Марко Кропивницький, II, 1958, 363); Огириха з невісткою за столом вареники ліпили — чепурними біленькими трикутничками розкладали на ситі (Андрій Головко, II, 1957, 141); * Образно. Небо сіє дрібненький дощик на густе сито (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 53); Його ввічливість і доброзичливість цідились крізь сито холодної офіціальності (Яків Баш, Надія, 1960, 232); * У порівняннях. — Як було в неділю ляжу спочивати під причілком на призьбі, то він вирве здорову, як сито, лопушку [лопушину], сяде коло мене в головах та й каже: «Спіть, мамо, а я буду од вас одганяти мухи» (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 326); | ||
| + | // техн. Пристрій у вигляді металевого листа з дрібними дірочками або сітка для просіювання та сортування сипких речовин. Дротяне сито; Сито сортувальне; | ||
| + | // спец. Прилад для визначення тонкості млива. | ||
| + | ♦ Пройти (перейти) крізь сито й решето — багато побачивши, зазнавши в житті, здобути великий досвід, набути спритності. Волосний писар, що вже двадцять і один рік писарює, пройшов крізь сито й решето і знає добре, де чим пахне, догадавсь, що цей учитель... теє [неблагонадійний]... (Борис Грінченко, I, 1963, 322); Він знав, що статечні господарі суворо осуджують оту «відьомську бабу», котра на свому [своєму] віку перейшла крізь сито й решето (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 117); Як (мов, наче і т. ін.) крізь [густе] сито: а) (у сполуч. із сл. сіяти, сіятися і т. ін.) густо, безперервно (про дощ, мряку). Дощ не вгавав, а по-вчорашньому сіяв, як крізь сито (Панас Мирний, I, 1949, 335); Тисячі ніг місили грязюку.., а зверху, немов через густе сито, сіявся дощ (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 163); б) (у сполуч. із сл. видно, бачити і т. ін.) невиразно, нечітко, неокреслено. Небо насунулось важкими хмарами, а нафтові ліхтарні на вулицях видно було мов крізь сито (Іван Франко, VII, 1951, 407); Від вітру у Півня сльозилися очі, і він бачив козака на коні, як крізь сито (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 249). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 208.Коментарі (0) | ||
| + | СИТО 2. Присл. до ситий. Частовані дбайливо, мудро й сито, Як дома почувають [гості] тут себе... (Максим Рильський, Сад.., 1955, 62); Радивон сам любив сито з'їсти, п'яно спити (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 153); Селянськими мозолями пани сито живуть (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 100); Він навіть лагідно і сито якось посміхається (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 68); | ||
| + | // у знач. присудк. сл. — Та яке ж це життя..?! — схлипували жінки. — Ані доспати, ані попоїсти... Все, що здобудеш — панові... Аби йому сито було (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 48). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 208. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Sito-stikhi.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Images.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Sito.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Depositphotos 123583604-stock-photo-woman-sifting-flour-through-sieve.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | <noinclude> | ||
| + | |||
| + | </noinclude> | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | <noinclude> | ||
| + | |||
| + | |||
| + | </noinclude> | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | <noinclude> | ||
| + | |||
| + | </noinclude> | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | <noinclude> | ||
| + | |||
| + | </noinclude> | ||
[[Категорія:Си]] | [[Категорія:Си]] | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет інформаційних технологій та управління]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
Поточна версія на 17:54, 26 листопада 2017
Зміст
Словник Бориса Грінченка
Ситце, -ця, с. Ум. отъ сито.
Сучасні словники
Публічний електронний словник української мови
СИ́ТЦЕ, я, с. Зменш.-пестл. до си́то1. Не всім однако дано: одному ситце, другому решітце (Укр.. присл.., 1963, 184).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 208.
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
СИТО а, сер. Натягнена на обруч густа сітка, через яку просівають борошно та інші сипкі речовини або проціджують що-небудь. [Катря:] Тітко! Чи дасте ж ви мені сита? Мені удосвіта борошно сіять (Марко Кропивницький, II, 1958, 363); Огириха з невісткою за столом вареники ліпили — чепурними біленькими трикутничками розкладали на ситі (Андрій Головко, II, 1957, 141); * Образно. Небо сіє дрібненький дощик на густе сито (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 53); Його ввічливість і доброзичливість цідились крізь сито холодної офіціальності (Яків Баш, Надія, 1960, 232); * У порівняннях. — Як було в неділю ляжу спочивати під причілком на призьбі, то він вирве здорову, як сито, лопушку [лопушину], сяде коло мене в головах та й каже: «Спіть, мамо, а я буду од вас одганяти мухи» (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 326); // техн. Пристрій у вигляді металевого листа з дрібними дірочками або сітка для просіювання та сортування сипких речовин. Дротяне сито; Сито сортувальне; // спец. Прилад для визначення тонкості млива. ♦ Пройти (перейти) крізь сито й решето — багато побачивши, зазнавши в житті, здобути великий досвід, набути спритності. Волосний писар, що вже двадцять і один рік писарює, пройшов крізь сито й решето і знає добре, де чим пахне, догадавсь, що цей учитель... теє [неблагонадійний]... (Борис Грінченко, I, 1963, 322); Він знав, що статечні господарі суворо осуджують оту «відьомську бабу», котра на свому [своєму] віку перейшла крізь сито й решето (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 117); Як (мов, наче і т. ін.) крізь [густе] сито: а) (у сполуч. із сл. сіяти, сіятися і т. ін.) густо, безперервно (про дощ, мряку). Дощ не вгавав, а по-вчорашньому сіяв, як крізь сито (Панас Мирний, I, 1949, 335); Тисячі ніг місили грязюку.., а зверху, немов через густе сито, сіявся дощ (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 163); б) (у сполуч. із сл. видно, бачити і т. ін.) невиразно, нечітко, неокреслено. Небо насунулось важкими хмарами, а нафтові ліхтарні на вулицях видно було мов крізь сито (Іван Франко, VII, 1951, 407); Від вітру у Півня сльозилися очі, і він бачив козака на коні, як крізь сито (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 249). Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 208.Коментарі (0) СИТО 2. Присл. до ситий. Частовані дбайливо, мудро й сито, Як дома почувають [гості] тут себе... (Максим Рильський, Сад.., 1955, 62); Радивон сам любив сито з'їсти, п'яно спити (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 153); Селянськими мозолями пани сито живуть (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 100); Він навіть лагідно і сито якось посміхається (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 68); // у знач. присудк. сл. — Та яке ж це життя..?! — схлипували жінки. — Ані доспати, ані попоїсти... Все, що здобудеш — панові... Аби йому сито було (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 48). Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 208.
Ілюстрації
|
|
|
|
