Відмінності між версіями «Дріботуха»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
 
(не показано 9 проміжних версій цього учасника)
Рядок 28: Рядок 28:
  
 
'''Дрібота́ти, бочу́, чеш и дріботі́ти, бочу́, тиш́, гл.:'''
 
'''Дрібота́ти, бочу́, чеш и дріботі́ти, бочу́, тиш́, гл.:'''
 +
 +
  
 
1) Дуже швидко розмовляти. "Оце було й дивиться він на тебе і дріботить тобі, а дума певно о чімсь другім". Сим. 199. Мовчки слуха, що дріботить йому вона. Греб. 357.
 
1) Дуже швидко розмовляти. "Оце було й дивиться він на тебе і дріботить тобі, а дума певно о чімсь другім". Сим. 199. Мовчки слуха, що дріботить йому вона. Греб. 357.
  
 
2) Ступати дрібними кроками. "Цей кінь щось не дурно ногами дрібоче. Як було вдарять музики в струни, Марина не встоїть і не втерпить! Вже й б’є тропака і дріботить". Левиц. І. 12.
 
2) Ступати дрібними кроками. "Цей кінь щось не дурно ногами дрібоче. Як було вдарять музики в струни, Марина не встоїть і не втерпить! Вже й б’є тропака і дріботить". Левиц. І. 12.
 +
 +
'''ДРІБОТІТИ, очу, оти́ш і ДРІБОТАТИ, очу, очеш, недок., розм.'''
 +
 +
                                          1. Швидко перебираючи ногами, йти дрібними частими кроками; тюпати. Підгодовані коники хутенько дріботіли ніжками по уторованому шляху, що вився понад річкою (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 42); Плавно дибав каліка на ..милицях, а за калікою дріботить босими ніжками дитина (Олександр Довженко, I, 1958, 33); Катерина, дрібочучи босими ногами по гострому камінні, ледве-ледве встигала за ним (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 96);
 +
//  Танцювати, часто перебираючи та пристукуючи ногами. Одарка не втерпіла й пішла дріботіти козачка (Нечуй-Левицький, II, 1956, 66).
 +
 +
                                          2. Часто й ритмічно вдаряючи по чому-небудь, створювати відповідні звуки. Дріботів у шибки осінній дощ (Натан Рибак, Опов., 1949, 13);
 +
 +
 +
                                          3. Говорити дуже швидко, скоромовкою. — Кажу тобі, — витратився й витрусився до останньої гривні, ні шага за душею нема: хоч в домовину лягай, — дріботів дід Грицай (Нечуй-Левицький, II, 1956, 205).
 +
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 416.
 +
 +
 +
 +
 +
 +
<big>дріботіти - дієслово, недоконаний вид, II дієвідміна
 +
</big>
 +
 +
{| class="wikitable"
 +
|-
 +
!'''ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС'''!! Однина !! Множина
 +
|-
 +
| 1 особа || Дрібочу || Дріботимо
 +
|-
 +
| 2 особа || Дріботиш || Дріботите
 +
|-
 +
| 3 особа || Дріботить || Дріботять
 +
 +
|}
 +
{| class="wikitable"
 +
|-
 +
!  '''МАЙБУТНІЙ ЧАС'''!! Однина!! Множина
 +
|-
 +
| 1 особа || дріботітиму || дріботітимемо
 +
|-
 +
| 2 особа || дріботітимеш || дріботітимете
 +
|-
 +
| 3 особа || дріботітиме || дріботітимуть
 +
 +
|}
 +
{| class="wikitable"
 +
|-
 +
! '''МИНУЛИЙ ЧАС''' !! Однина !! Множина
 +
|-
 +
| Чоловічий рід || Дріботів || дріботіли
 +
|-
 +
| Жіночий рід || Дріботіла || дріботіли
 +
|-
 +
| Середній рід || Дріботіло || дріботіли

Поточна версія на 17:47, 26 листопада 2017

Дріботуха, -хи, ж. Говорунья, болтунья. Що вже й дріботуха вона, то й Боже! Усе дрібоче, усе дрібоче! Новомоск. у.

Дріботуха - це та, що дуже швидко і багато говорить.

Дріботуха - іменник жіночого роду

Синоніми до слова «дріботуха» - тарато́ра, тарато́рка, трещо́тка.

Дрібота́ти, бочу́, чеш и дріботі́ти, бочу́, тиш́, гл.: 1) Дуже швидко розмовляти. "Оце було й дивиться він на тебе і дріботить тобі, а дума певно о чімсь другім". Сим. 199. Мовчки слуха, що дріботить йому вона. Греб. 357. 2) Ступати дрібними кроками. "Цей кінь щось не дурно ногами дрібоче. Як було вдарять музики в струни, Марина не встоїть і не втерпить! Вже й б’є тропака і дріботить". Левиц. І. 12. ДРІБОТІТИ, очу, оти́ш і ДРІБОТАТИ, очу, очеш, недок., розм. 1. Швидко перебираючи ногами, йти дрібними частими кроками; тюпати. Підгодовані коники хутенько дріботіли ніжками по уторованому шляху, що вився понад річкою (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 42); Плавно дибав каліка на ..милицях, а за калікою дріботить босими ніжками дитина (Олександр Довженко, I, 1958, 33); Катерина, дрібочучи босими ногами по гострому камінні, ледве-ледве встигала за ним (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 96); // Танцювати, часто перебираючи та пристукуючи ногами. Одарка не втерпіла й пішла дріботіти козачка (Нечуй-Левицький, II, 1956, 66). 2. Часто й ритмічно вдаряючи по чому-небудь, створювати відповідні звуки. Дріботів у шибки осінній дощ (Натан Рибак, Опов., 1949, 13); 3. Говорити дуже швидко, скоромовкою. — Кажу тобі, — витратився й витрусився до останньої гривні, ні шага за душею нема: хоч в домовину лягай, — дріботів дід Грицай (Нечуй-Левицький, II, 1956, 205). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 416. дріботіти - дієслово, недоконаний вид, II дієвідміна
Відмінок Однина Множина
Називний дріботу́ха дріботу́хи
Родовий дріботу́хи дріботу́х
Давальний дріботу́сі дріботу́хам
Знахідний дріботу́ху дріботу́х
Орудний дріботу́хою дріботу́хами
Місцевий на/у дріботу́сі на/у дріботу́хах
Кличний дріботу́хо дріботу́хи
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС Однина Множина
1 особа Дрібочу Дріботимо
2 особа Дріботиш Дріботите
3 особа Дріботить Дріботять
МАЙБУТНІЙ ЧАС Однина Множина
1 особа дріботітиму дріботітимемо
2 особа дріботітимеш дріботітимете
3 особа дріботітиме дріботітимуть
МИНУЛИЙ ЧАС Однина Множина
Чоловічий рід Дріботів дріботіли
Жіночий рід Дріботіла дріботіли
Середній рід Дріботіло дріботіли
Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Дріботуха&oldid=193202