Відмінності між версіями «Солодко»
(Створена сторінка: '''Со́лодко, '''''нар. ''1) Сладко. 2) Пріятно. ''Хто солодко живе, той гірко вмірає. ''Посл. Ум. '''Со...) |
|||
| (не показано 3 проміжні версії 2 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Со́лодко, '''''нар. ''1) Сладко. 2) Пріятно. ''Хто солодко живе, той гірко вмірає. ''Посл. Ум. '''Солоденько, селоде́сенько. ''' | '''Со́лодко, '''''нар. ''1) Сладко. 2) Пріятно. ''Хто солодко живе, той гірко вмірає. ''Посл. Ум. '''Солоденько, селоде́сенько. ''' | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | [http://ukrlit.org/slovnyk/Солодко '''Солодко'''] | ||
| + | |||
| + | 1. Присл. до соло́дкий. «Я чув колись, що у панів, Мов у царів, Срібло та золото скрізь сяє, Що буцім би пани так хороше живуть Та солодко їдять і п’ють» (Гл., Вибр., 1951, 45); Як у дружбі жити, так солодко їсти й пити! (Ів., Про бджілку.., 1959, 16); — Одно знаю, хоч не з’їм солодко і напрацююся гіренько, так ніхто мене не налає (Коцюб., І, 1955, 45); Княгиня бачила Константинополь і згадувала далекий Київ.., пригадувала, як у цей час над Дніпром.. солодко пахне спіле жито (Скл., Святослав, 1959, 135); Спросоння Юрко потягнувся й солодко позіхнув (Чорн., Визвол. земля, 1959, 227); Сурмач скручує цигарку, запалює її і солодко затягається (Ю. Янов., IV, 1959, 51); [Олена (до Бичка):] Цілуйте мене: солодко, палко! (Кроп., І, 1958, 474); Данилко солодко заснув (Ю. Янов., II, 1958, 188); Не солодко жилося тоді Франкові, але Павлик бідував іще більше (Сам., II, 1958, 396); В гостях вона не говорила, а ніби нявкала, як кішечка, тихо, солодко, облесливо (Н.-Лев., IV, 1956, 70); Одарка солодко посміхнулась, обернулась (Панч, В дорозі, 1959, 328); Працюючи над оповіданням «Сім мішків», я ніяк не міг знайти кінцівки, — виходило дуже солодко (Донч., VI, 1957, 616). | ||
| + | |||
| + | 2. у знач. присудк. сл. Про відчуття солодкого смаку. [Аграфена:] Пийте, кладіть цукру хто скільки хоче, нехай нам сьогодні буде солодко (Корн., І, 1955, 171). | ||
| + | |||
| + | 3. у знач. присудк. сл. Про приємні відчуття, яких зазнає хто-небудь; дуже приємно. Любила Оля сісти на санчата.. і мчати з гори у засніжений, завихрений світ. Як пашать щоки, як тобі жарко, і страшно, і солодко, і прекрасно! (Чаб., Шляхами.., 1961, 26); За день Іван добре стомився біля паровоза, але на душі у нього було солодко від задоволення своєю працею (Чорн., Визвол. земля, 1959, 159). | ||
| + | |||
| + | 4. у знач. присудк. сл., перев. із част. не. Про стан достатку, забезпеченості, задоволення чим-небудь і т. ін.; добре. [Чирва:] Хіба йому на заводі солодко? (Мик., І, 1957, 57); — От що, небоже, їдь ти, мабуть, у Новосельці.. Візьмеш моїх пару коней, бо і їм тут не солодко. Того й дивись, що ноги протягнуть (Добр., Очак. розмир, 1965, 181). | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Solodko1.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Solodko2.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | ==Медіа== | ||
| + | <noinclude> | ||
| + | {{#ev:youtube|IRow5qPhWVY}} | ||
| + | </noinclude> | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | <noinclude> | ||
| + | </noinclude> | ||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | <noinclude> | ||
| + | |||
| + | </noinclude> | ||
| + | > | ||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | http://ukrlit.org/slovnyk/Солодко | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет інформаційних технологій та управління]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2016 року]] | ||
[[Категорія:Со]] | [[Категорія:Со]] | ||
Поточна версія на 17:32, 26 листопада 2017
Со́лодко, нар. 1) Сладко. 2) Пріятно. Хто солодко живе, той гірко вмірає. Посл. Ум. Солоденько, селоде́сенько.
Зміст
Сучасні словники
1. Присл. до соло́дкий. «Я чув колись, що у панів, Мов у царів, Срібло та золото скрізь сяє, Що буцім би пани так хороше живуть Та солодко їдять і п’ють» (Гл., Вибр., 1951, 45); Як у дружбі жити, так солодко їсти й пити! (Ів., Про бджілку.., 1959, 16); — Одно знаю, хоч не з’їм солодко і напрацююся гіренько, так ніхто мене не налає (Коцюб., І, 1955, 45); Княгиня бачила Константинополь і згадувала далекий Київ.., пригадувала, як у цей час над Дніпром.. солодко пахне спіле жито (Скл., Святослав, 1959, 135); Спросоння Юрко потягнувся й солодко позіхнув (Чорн., Визвол. земля, 1959, 227); Сурмач скручує цигарку, запалює її і солодко затягається (Ю. Янов., IV, 1959, 51); [Олена (до Бичка):] Цілуйте мене: солодко, палко! (Кроп., І, 1958, 474); Данилко солодко заснув (Ю. Янов., II, 1958, 188); Не солодко жилося тоді Франкові, але Павлик бідував іще більше (Сам., II, 1958, 396); В гостях вона не говорила, а ніби нявкала, як кішечка, тихо, солодко, облесливо (Н.-Лев., IV, 1956, 70); Одарка солодко посміхнулась, обернулась (Панч, В дорозі, 1959, 328); Працюючи над оповіданням «Сім мішків», я ніяк не міг знайти кінцівки, — виходило дуже солодко (Донч., VI, 1957, 616).
2. у знач. присудк. сл. Про відчуття солодкого смаку. [Аграфена:] Пийте, кладіть цукру хто скільки хоче, нехай нам сьогодні буде солодко (Корн., І, 1955, 171).
3. у знач. присудк. сл. Про приємні відчуття, яких зазнає хто-небудь; дуже приємно. Любила Оля сісти на санчата.. і мчати з гори у засніжений, завихрений світ. Як пашать щоки, як тобі жарко, і страшно, і солодко, і прекрасно! (Чаб., Шляхами.., 1961, 26); За день Іван добре стомився біля паровоза, але на душі у нього було солодко від задоволення своєю працею (Чорн., Визвол. земля, 1959, 159).
4. у знач. присудк. сл., перев. із част. не. Про стан достатку, забезпеченості, задоволення чим-небудь і т. ін.; добре. [Чирва:] Хіба йому на заводі солодко? (Мик., І, 1957, 57); — От що, небоже, їдь ти, мабуть, у Новосельці.. Візьмеш моїх пару коней, бо і їм тут не солодко. Того й дивись, що ноги протягнуть (Добр., Очак. розмир, 1965, 181).
Ілюстрації
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
>
