Відмінності між версіями «Дріботуха»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 26: | Рядок 26: | ||
| Кличний || дріботу́хо || дріботу́хи | | Кличний || дріботу́хо || дріботу́хи | ||
|- | |- | ||
| + | |||
| + | Дрібота́ти, бочу́, чеш и дріботі́ти, бочу́, тиш́, гл.: | ||
| + | 1) Дуже швидко розмовляти. "Оце було й дивиться він на тебе і дріботить тобі, а дума певно о чімсь другім". Сим. 199. Мовчки слуха, що дріботить йому вона. Греб. 357. | ||
| + | 2) Ступати дрібними кроками. "Цей кінь щось не дурно ногами дрібоче. Як було вдарять музики в струни, Марина не встоїть і не втерпить! Вже й б’є тропака і дріботить". Левиц. І. 12. | ||
Версія за 17:21, 26 листопада 2017
Дріботуха, -хи, ж. Говорунья, болтунья. Що вже й дріботуха вона, то й Боже! Усе дрібоче, усе дрібоче! Новомоск. у.
Дріботуха - це та, що дуже швидко і багато говорить.
Дріботуха - іменник жіночого роду
Синоніми до слова «дріботуха» - тарато́ра, тарато́рка, трещо́тка.
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | дріботу́ха | дріботу́хи |
| Родовий | дріботу́хи | дріботу́х |
| Давальний | дріботу́сі | дріботу́хам |
| Знахідний | дріботу́ху | дріботу́х |
| Орудний | дріботу́хою | дріботу́хами |
| Місцевий | на/у дріботу́сі | на/у дріботу́хах |
| Кличний | дріботу́хо | дріботу́хи |
