Відмінності між версіями «Ворожиля»
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | Ворожка, ворожбитка, ворожиля (чоловік — ворожбит, ворожиль, ворож, ворожбитко, також — відун) — той, хто вгадує майбутнє чи минуле за якимись прикметами, предметами або ворожачи на картах. | |
| + | |||
| + | Здавна людей, що знаються на ворожінні, називали ще кудесниками, потворниками, обавниками, наузниками, зілійниками, а пізніше — знахарями та чарівниками. | ||
| + | |||
| + | '''Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 115.''' | ||
| + | |||
| + | Ворожиля (ворожбитка), и, ж., заст. Жін. до ворожби́т. Моя мати ворожбитка мені ворожила: — Не йди, доню, за нелюба, бо будеш тужила (Чуб., V, 1874, 249); Зілля.. лежало на столі поруч з хлібом, немов нагадуючи, що воно і є хлібом ворожбитки (Стельмах, Хліб.., 1959, 145) | ||
| + | |||
| + | '''Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 739.''' | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 14:19, 26 листопада 2017
Ворожиля, -лі, ж. 1) = Ворожбитка. Вх. Лем. 400. 2) = Сонечко, Coccinella septempunctata. Вх. Лем. 400.
Зміст
Сучасні словники
Ворожка, ворожбитка, ворожиля (чоловік — ворожбит, ворожиль, ворож, ворожбитко, також — відун) — той, хто вгадує майбутнє чи минуле за якимись прикметами, предметами або ворожачи на картах.
Здавна людей, що знаються на ворожінні, називали ще кудесниками, потворниками, обавниками, наузниками, зілійниками, а пізніше — знахарями та чарівниками.
Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 115.
Ворожиля (ворожбитка), и, ж., заст. Жін. до ворожби́т. Моя мати ворожбитка мені ворожила: — Не йди, доню, за нелюба, бо будеш тужила (Чуб., V, 1874, 249); Зілля.. лежало на столі поруч з хлібом, немов нагадуючи, що воно і є хлібом ворожбитки (Стельмах, Хліб.., 1959, 145)
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 739.
Ілюстрації
|
|
|
|
