Відмінності між версіями «Дотик»
Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
− | + | ||
+ | '''Вікіпедія''' | ||
+ | [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BE%D1%82%D0%B8%D0%BA '''Дотик'''] (тактильне відчуття) — одне з п'яти основних видів почуттів, на які здатна людина. Воно полягає у здатності відчувати дотики, сприймати щось рецепторами, розташованими в шкірі, м'язах, слизових оболонках. Різний характер мають відчуття, що викликаються дотиком, тиском, вібрацією, дією фактури і протяжності. Відчуття обумовлені роботою двох видів рецепторів шкіри: нервових закінчень, що оточують волосяні цибулини, і капсул, які складаються з клітин сполучної тканини. | ||
+ | Дотик виникає при подразненні рецепторів шкіри, слизових оболонок. Збудження в цих рецепторах виникають при доторкуванні, натискуванні, дії тепла і холоду та інших впливів. | ||
+ | |||
+ | '''Медична енциклопедія''' | ||
+ | [http://medical-enc.com.ua/osyazanie.htm '''Дотик'''] - складне відчуття, яке виникає при подразненні рецепторів шкіри, зовнішніх поверхонь слизових оболонок та м'язево-суглобового апарату. Основне місце у формуванні дотику належить шкірного аналізатора, який здійснює сприйняття зовнішніх механічних, температурних, хімічних та інших подразнень шкіри. | ||
+ | |||
+ | '''Словник української мови (Академічний тлумачний словник (1970—1980))''' в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 393. | ||
+ | [http://sum.in.ua/s/dotyk '''ДО́ТИК'''], у, чол. | ||
+ | 1. Дія за значенням дотикати 1 і дотикатися. Мене збудив знов холодний дотик дідової руки, простягненої з сусіднього ліжка (Іван Франко, IV, 1950, 184); Вона тягнеться рукою до тернової гілки і відчуває дотик гострих колючок (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 229). | ||
+ | 2. Відчуття, що виникає при стиканні шкіри з навколишнім середовищем. Комахи мають органи зору, нюху, дотику, смаку і слуху (Захист рослин.., 1952, 32); Макс був сліпий.. половину свого життя, і вже давно навчився замінювати зір відчуттям, дотиком, інстинктом (Павло Загребельний, Європа. Захід, 1961, 49). | ||
+ | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" |
Версія за 11:44, 26 листопада 2017
Дотик, -ку, Осязаніе.
Зміст
Сучасні словники
Вікіпедія Дотик (тактильне відчуття) — одне з п'яти основних видів почуттів, на які здатна людина. Воно полягає у здатності відчувати дотики, сприймати щось рецепторами, розташованими в шкірі, м'язах, слизових оболонках. Різний характер мають відчуття, що викликаються дотиком, тиском, вібрацією, дією фактури і протяжності. Відчуття обумовлені роботою двох видів рецепторів шкіри: нервових закінчень, що оточують волосяні цибулини, і капсул, які складаються з клітин сполучної тканини. Дотик виникає при подразненні рецепторів шкіри, слизових оболонок. Збудження в цих рецепторах виникають при доторкуванні, натискуванні, дії тепла і холоду та інших впливів.
Медична енциклопедія Дотик - складне відчуття, яке виникає при подразненні рецепторів шкіри, зовнішніх поверхонь слизових оболонок та м'язево-суглобового апарату. Основне місце у формуванні дотику належить шкірного аналізатора, який здійснює сприйняття зовнішніх механічних, температурних, хімічних та інших подразнень шкіри.
Словник української мови (Академічний тлумачний словник (1970—1980)) в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 393. ДО́ТИК, у, чол. 1. Дія за значенням дотикати 1 і дотикатися. Мене збудив знов холодний дотик дідової руки, простягненої з сусіднього ліжка (Іван Франко, IV, 1950, 184); Вона тягнеться рукою до тернової гілки і відчуває дотик гострих колючок (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 229). 2. Відчуття, що виникає при стиканні шкіри з навколишнім середовищем. Комахи мають органи зору, нюху, дотику, смаку і слуху (Захист рослин.., 1952, 32); Макс був сліпий.. половину свого життя, і вже давно навчився замінювати зір відчуттям, дотиком, інстинктом (Павло Загребельний, Європа. Захід, 1961, 49).