Відмінності між версіями «Хрум»
| Рядок 11: | Рядок 11: | ||
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 156. | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 156. | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
| − | + | [[Зображення:Hamster1.jpg|x140px]] | |
| − | + | [[Зображення:Maxresdefault.jpg|x140px]] | |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
Версія за 11:34, 26 листопада 2017
меж., выражающее хрустѣніе. Сим. 210. Коли чує: хрум-хрум. Він потихеньку туди, — аж там лисичка диню їсть. Рудч. Ск. II. 10.
Зміст
Сучасні словники
ХРУМ1, у, ч., розм. Те саме, що хру́мкіт. Мабуть, нема на світі більшої насолоди, як покурити в ранішній стайні: легко так, п’янко, а м’який конячий хрум десь аж до серця дістає (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 200)./
ХРУМ2, ХРУМ-ХРУМ, виг., розм.
1. Звуконаслідування, що означає тріск при розжовуванні їжі. Коли чує: хрум-хрум. Він потихеньку туди, —аж там лисичка диню їсть (Сл. Гр.).
2. діал. Уживається як присудок за знач. хру́мати. Сніг — хрум-хрум під ногами (Ів., Таємниця, 1959, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 156.
Ілюстрації
