Відмінності між версіями «Зворот»
(Створена сторінка: '''Зворо́т, -ту, '''''м. ''1) Поворотъ. ''А де рубав? питають стрівши кого з дровами, або з деревом....) |
м (→Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)) |
||
| (не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Зворо́т, -ту, '''''м. ''1) Поворотъ. ''А де рубав? питають стрівши кого з дровами, або з деревом. Як скаже: на зворотах, то се украв десь; де звернув з дороги, там і вирубав. ''Грин. І. 232. 2) Обороть. '''Hа зворо́т'''. Ha оборотъ. ''І все робили на зворот: що строїть треба, те ламали. ''Котл. Ен. IV. 64. 2) Возвращеніе. | '''Зворо́т, -ту, '''''м. ''1) Поворотъ. ''А де рубав? питають стрівши кого з дровами, або з деревом. Як скаже: на зворотах, то се украв десь; де звернув з дороги, там і вирубав. ''Грин. І. 232. 2) Обороть. '''Hа зворо́т'''. Ha оборотъ. ''І все робили на зворот: що строїть треба, те ламали. ''Котл. Ен. IV. 64. 2) Возвращеніе. | ||
[[Категорія:Зв]] | [[Категорія:Зв]] | ||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | ЗВОРО́Т, у, чол. | ||
| + | 1. Зміна напрямку руху кого-, чого-небудь; поворот. Зробивши ще один повільний крутий зворот з гори, танк немов підстрибнув (Олександр Копиленко, Вибр., 1948, 204). | ||
| + | 2. Місце, в якому дорога, стежка і т. ін. повертає в інший бік; заворот. Біля звороту спинилася [мати] й підождала Остапка. Але він і сам знав, що треба повертати отут (Андрій Головко, II, 1957, 210); Їхати стало легше. Принаймні менше шансів було на те, щоб перекинутися на звороті (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 65). | ||
| + | 3. перен. Зміна у розвитку життя, відносин, розмови і т. ін. Стан моєї душі на маленьких навіть зворотах у моїм житю [житті] є невиносимий (Василь Стефаник, III, 1954, 239); — Мені здається, що редакція зовсім недвозначно робить зворот від фразеологічної демократії до потаємного урядового жолоба (Іван Франко, IV, 1950, 167); Антон не сподівався такого неприємного звороту добре початої розмови й ішов мовчки (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 209). | ||
| + | 4. Бік, протилежний лицьовому, видимому бокові чого-небудь. [Микола:] На звороті є доказ, що написати цей лист ніхто на світі, крім Цупруна, не міг! (Іван Микитенко, I, 1957, 479); Він зворотом долоні приголубив білявий вихор на голові піонера (Петро Панч, II, 1956, 449). | ||
| + | 5. лінгв. Певний, характерний чим-небудь спосіб поєднання слів. Мартович — талановитий майстер мовної характеристики. Кожен його герой розмовляє властивою йому мовою з характерними зворотами, жаргонними слівцями (Історія української літератури, I, 1954, 688); Слухала [Маруся] тої мови, як журкоту потоку, лиш іноді затримуючися увагою на оригінальнім якім звороті (Гнат Хоткевич, II, 1966, 118); | ||
| + | // грам. Тип синтаксичної конструкції. Порівняльний зворот — частина простого речення, що містить у собі порівняння і зв'язується з реченням за допомогою підрядного сполучника (Словник лінгвістичних термінів, 1957, 127). | ||
| + | 6. муз. Найменша частина мелодії, яка складається з двох або кількох звуків чи акордів і має характерну інтонаційну єдність. Зустрічаємо у Штогаренка й окремі, характерні для певних народних творів, поспівки або звороти (Нар. тв. та етн., 2, 1961, 101); У процесі «випробування» пісенної творчості композиторів народ вносить і свої корективи до окремих мелодійних зворотів, пристосовуючи їх до свого музичного мислення (Мист., 6, 1955, 10). | ||
| + | 7. розм., рідко. Повернення назад, до попереднього, колишнього; вороття. Минає день, минає два, Мина за ранком ранок.. Перевернувся цілий рік,— Як перш, нема звороту (Граб., І, 1959, 416); // Повернення назад чого-небудь узятого, відібраного у когось. Він в 1841 році зчинив правдивий розрух у громаді і зажадав від пана звороту всіх загарбаних від того часу грунтів (Фр., III, 1950, 266). | ||
| + | Без зворо́ту — безповоротно, назавжди. І він оддав їй своє серце навіки, без звороту (Гр., II, 1963, 37). | ||
| + | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 496. | ||
| + | |||
| + | ===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка ]=== | ||
| + | Зворо́т, -ту, м. 1) Поворотъ. А де рубав? — питають стрівши кого з дровами, або з деревом. Як скаже: на зворотах, то се украв десь; де звернув з дороги, там і вирубав. Грин. І. 232. 2) Обороть. hа зворо́т. Ha оборотъ. І все робили на зворот: що строїть треба, те ламали. Котл. Ен. IV. 64. 2) Возвращеніе. | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Зворот.jpeg |x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Зворот1.jpeg |x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Зворот2.jpeg |x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | ==Див. також== | ||
| + | ===Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка=== | ||
| + | ====[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%97%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%82 заворот]==== | ||
| + | ====[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%97%D0%B0%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B0%D1%82%D0%B8 завертати]==== | ||
| + | ====[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%97%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B0%D1%82%D0%B8 звертати]==== | ||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | ===[http://onlinecorrector.com.ua/%D0%BE%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%82-%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%B3-%D0%B7%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%82/ матеріал з onlinecorrector]=== | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
Поточна версія на 01:15, 26 листопада 2017
Зворо́т, -ту, м. 1) Поворотъ. А де рубав? питають стрівши кого з дровами, або з деревом. Як скаже: на зворотах, то се украв десь; де звернув з дороги, там і вирубав. Грин. І. 232. 2) Обороть. Hа зворо́т. Ha оборотъ. І все робили на зворот: що строїть треба, те ламали. Котл. Ен. IV. 64. 2) Возвращеніе.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЗВОРО́Т, у, чол. 1. Зміна напрямку руху кого-, чого-небудь; поворот. Зробивши ще один повільний крутий зворот з гори, танк немов підстрибнув (Олександр Копиленко, Вибр., 1948, 204). 2. Місце, в якому дорога, стежка і т. ін. повертає в інший бік; заворот. Біля звороту спинилася [мати] й підождала Остапка. Але він і сам знав, що треба повертати отут (Андрій Головко, II, 1957, 210); Їхати стало легше. Принаймні менше шансів було на те, щоб перекинутися на звороті (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 65). 3. перен. Зміна у розвитку життя, відносин, розмови і т. ін. Стан моєї душі на маленьких навіть зворотах у моїм житю [житті] є невиносимий (Василь Стефаник, III, 1954, 239); — Мені здається, що редакція зовсім недвозначно робить зворот від фразеологічної демократії до потаємного урядового жолоба (Іван Франко, IV, 1950, 167); Антон не сподівався такого неприємного звороту добре початої розмови й ішов мовчки (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 209). 4. Бік, протилежний лицьовому, видимому бокові чого-небудь. [Микола:] На звороті є доказ, що написати цей лист ніхто на світі, крім Цупруна, не міг! (Іван Микитенко, I, 1957, 479); Він зворотом долоні приголубив білявий вихор на голові піонера (Петро Панч, II, 1956, 449). 5. лінгв. Певний, характерний чим-небудь спосіб поєднання слів. Мартович — талановитий майстер мовної характеристики. Кожен його герой розмовляє властивою йому мовою з характерними зворотами, жаргонними слівцями (Історія української літератури, I, 1954, 688); Слухала [Маруся] тої мови, як журкоту потоку, лиш іноді затримуючися увагою на оригінальнім якім звороті (Гнат Хоткевич, II, 1966, 118); // грам. Тип синтаксичної конструкції. Порівняльний зворот — частина простого речення, що містить у собі порівняння і зв'язується з реченням за допомогою підрядного сполучника (Словник лінгвістичних термінів, 1957, 127). 6. муз. Найменша частина мелодії, яка складається з двох або кількох звуків чи акордів і має характерну інтонаційну єдність. Зустрічаємо у Штогаренка й окремі, характерні для певних народних творів, поспівки або звороти (Нар. тв. та етн., 2, 1961, 101); У процесі «випробування» пісенної творчості композиторів народ вносить і свої корективи до окремих мелодійних зворотів, пристосовуючи їх до свого музичного мислення (Мист., 6, 1955, 10). 7. розм., рідко. Повернення назад, до попереднього, колишнього; вороття. Минає день, минає два, Мина за ранком ранок.. Перевернувся цілий рік,— Як перш, нема звороту (Граб., І, 1959, 416); // Повернення назад чого-небудь узятого, відібраного у когось. Він в 1841 році зчинив правдивий розрух у громаді і зажадав від пана звороту всіх загарбаних від того часу грунтів (Фр., III, 1950, 266). Без зворо́ту — безповоротно, назавжди. І він оддав їй своє серце навіки, без звороту (Гр., II, 1963, 37). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 496.
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Зворо́т, -ту, м. 1) Поворотъ. А де рубав? — питають стрівши кого з дровами, або з деревом. Як скаже: на зворотах, то се украв десь; де звернув з дороги, там і вирубав. Грин. І. 232. 2) Обороть. hа зворо́т. Ha оборотъ. І все робили на зворот: що строїть треба, те ламали. Котл. Ен. IV. 64. 2) Возвращеніе.
Ілюстрації
|
|
|
