Відмінності між версіями «Пустельний»

Версія за 00:07, 26 листопада 2017

Пусте́льний, -а, -е. Пустынный. Желех. (Мир. ХРВ. 323).

Сучасні словники:

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ПУСТЕЛЬНИЙ', а, е. 1. Прикм. до пустеля 1. Після мінералогічної колекції взялися [Вернер та Шевченко] за ботанічну і якомога краще пильнували рослини, висаджені в горщики, як зразки рідкісних представників пустельної зони (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 403); Подолати пустельні рівнини під силу тільки таким гігантам, як Аму-Дар'я і Сир-Дар'я (Вечірній Київ, 10.XI 1968, 2); // Власт. пустелі. В умовах пустельного континентального клімату колись рівнинний рельєф невпізнанно змінився (Наука і життя, 11, 1967, 50); За новим замком, за шанцями-фортецями, шуміли пустельні вітри (Іван Ле, Україна, 1940, 8); Хлопцеві одразу зробилося сумно від цієї пустельної тиші (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 390); // Який живе або росте у пустелі. Кущі колючі та земля, порепана від спеки. І тільки линув віддаля орлів пустельних клекіт (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 109). 2. Безлюдний або малолюдний; порожній. Дике і пустельне місце! І нащо цей рів здався коло такої високої кам'яної стіни? Від татарви лихої? від злодіїв, розбишак лютих? (Панас Мирний, IV, 1955, 14); Київ 6 листопада 1943 року був пустельний, — всіх киян німці [окупанти] вигнали геть (Юрій Яновський, II, 1954, 245). {{subst:Шаблон:Сучасні словники: Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) }}

Ілюстрації: